Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016


Парламентська партія

ПАРЛАМЕНТСЬКА ПАРТІЯ — це політична партія, яка (за умов пропорційної або змішаної виборчої системи) брала участь у виборах до вищого законодавчого органу країни і подолала встановлений законодавством показник відсотку виборців, що проголосували за партійний список кандидатів у члени вищого законодавчого органу.

В Україні парламентською партія стає тоді, коли за результатами загальнонаціональних виборів вона долає встановлений законодавством 5% поріг відданих за неї голосів виборців. Законом України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 98, п.3.) визначено, що «право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій, що отримали п'ять і більше відсотків голосів виборців, у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій».

Інститут парламентських партій в Україні виник за результатами виборів 1998 р.

Парламентськими стали вісім партій, які за результатами виборів до вищого законодавчого органу влади — Верховної Ради України (за змішаною виборчою системою) 29 березня 1998 р. подолали встановлений на той час 4% бар'єр (участь у виборах брали 30 політичних партій).

Це такі політичні партії (виборчі блоки):

✵ Комуністична партія України

✵ Народний рух України

✵ Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України

✵ Партія зелених України

✵ Народно-демократична партія

✵ Всеукраїнське об'єднання «Громада»

✵ Прогресивна соціалістична партія України

✵ Соціал-демократична партія України (об'єднана).

Із 33-х політичних партій і блоків, які брали участь у виборах до Верховної Ради України у 2002 р., шість партій пройшли встановлений 4% бар'єр й стали парламентськими: Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», Комуністична партія України, Виборчий блок «За єдину Україну!», Блок Юлії Тимошенко, Соціалістична партія України, Соціал- демократична партія України (об'єднана).

Згідно з офіційними результатам, до Верховної Ради України V скликання (2006 р.) пройшли п'ять партій і виборчих блоків: Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Блок «Наша Україна», Соціалістична партія України. Комуністична партія України.

Прохідний бар'єр на позачергових виборах народних депутатів України 2007 р. для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні. Парламентськими стали: Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Блок «Наша Україна — Народна Самооборона», Комуністична партія України, Блок Литвина.

За результатами виборів 2012 р., 5% бар'єр подолали й отримали статус парламентських п'ять політичних партій: Партія регіонів, Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», Партія «УДАР» Віталія Кличка, Комуністична партія України, Всеукраїнське об'єднання «Свобода».

На позачергових виборах народних депутатів України 2014 р. із 52 партій — суб'єктів виборчого процесу — прохідний 5%-бар'єр подолали шість партій. Парламентськими стали: Політична партія «Народний фронт», Партія «Блок Петра Порошенка», Політична партія «Об'єднання «Самопоміч», Політична партія «Опозиційний блок», Радикальна Партія Олега Ляшка, Політична партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Б. Бабкіна. — К., 1997.; Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) / П. П. Шляхтун. — К.: Либідь, 2002. — 576 c.;





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 06/02/2024

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.