Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Парето Вільфредо

ПАРЕТО ВІЛЬФРЕДО (15 липня 1848 - 20 серпня 1923 рр.)

Італійський інженер, економіст і соціолог. Один з основоположників теорії еліт. Він розробив теорії, названі згодом його ім'ям: статистичне Парето-розподіл і Парето-оптимум, широко використовувані в економічній теорії та інших наукових дисциплінах.

Вільфредо Парето народився 15 липня 1848 р. на Парижі в сім'ї італійського маркіза, вихідця з портового города Генуя, вимушеного емігрувати через своїх ліберальних і республіканських переконань. Мати Парето була француженка, і він з дитинства однаково добре володів італійською та французькою, однак все життя він відчував себе насамперед італійцем. У 1858 р. сім'я Парето повернулася до Італії. Там Вільфредо починає вчитися і отримує одночасно класичне гуманітарну і технічну освіту. При цьому велика увага він приділяє вивченню математики.

Після закінчення Політехнічної школи у Туріні Парето у 1869 р. захистив дисертацію «Фундаментальні принципи рівноваги в твердих тілах». Тема ця сприймається як перспективна, враховуючи важливе місце поняття рівноваги у його наступних економічних і соціологічних працях. Протягом кількох років він обіймає досить важливі посади у залізничному відомстві і у металургійній компанії.

У 1890-і рр. він робить невдалу спробу зайнятися політичною діяльністю. У цей же час Парето активно займається публіцистикою і перекладами класичних текстів. У першій половині 90-х рр. Парето публікує ряд досліджень у галузі економічної теорії та математичної економіки. З 1893 р. і до кінця життя він був професором політичної економії Лозанського університету у Швейцарії, змінивши на цій посаді відомого економіста Леона Вальраса.

В останній рік життя Парето в Італії був встановлений фашистський режим. Деякі видатні діячі цього режиму, і перш за все сам Муссоліні, вважали себе учнями лозаннського професора. У зв'язку з цим у 1923 р. він був удостоєний звання сенатора Італії. Парето висловив стриману підтримку новому режиму, одночасно закликав його бути ліберальним і не обмежувати академічних свобод.

Помер Парето 20 серпня 1923 р Селиньи (Швейцарія), де він жив останні роки свого життя; там він і був похований.

Соціологічні дослідження;

На думку Парето, суспільство має пірамідальну структуру, на вершині якої знаходиться еліта — керівний соціальний шар, що направляє життя всього суспільства. У своїх роботах Парето скептично ставився до демократичних режимів, називаючи їх «плутодемократичними» або «демагогічною плутократією», вважаючи, що у політичному житті є універсальний закон, при якому еліта завжди обманює маси.

Успішний розвиток суспільства, проте, можливо лише при своєчасному оновленні еліт, що розумілося у Парето, у висунутій ним концепції «циркуляції еліт», як абсорбування і включення найбільш мобільних представників нееліт або контр-еліт в еліту по директивному «обранню зверху» з боку самої ж правлячої еліти. В іншому випадку, відповідно до його концепції, суспільство чекає застій і заміна, у результаті революції, старої еліти — нової.

Витрати часу на виконання плану: 20% праці реалізують 80% результату, але решта 20% результату вимагають 80% загальних витрат.

Закон має вельми віддалене відношення до самого Парето. Італієць помер у 1923 р.і, а назва закону запропонував у 1941 р.

американський фахівець в області якості Джозеф Джуран на честь однієї з робіт, де говорилося про те, що в Італії 20% домогосподарств отримують 80% доходів.

ДЖЕРЕЛА:

Блауг М. Парето, Вільфредо // 100 великих економістів до Кейнса = Great Economists before Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб .: економікус, 2008. — С. 233 - 235. — 352 с.; Блюмин І. Г. Теорія Парето // Критика буржуазної політичної економії: В 3 томах. — М .: Изд-во АН СРСР, 1962. — Т. I. Суб'єктивна школа в буржуазній політичній економії. — С. 826 - 865. — VIII, 872 с.; Осипова Е. В. Соціологічна система Вільфредо Парето // Історія буржуазної соціології XIX - початку XX століття / Под ред. І. С. Кона. — М .: Наука, 1979. — С. 309 - 331.; Парето Вільфредо / Добронравов І. С., Латинський І. Т. // Отомі - Пластир. — М.: Радянська енциклопедія, 1975. — (Велика радянська енциклопедія: [в 30 т.] / Гл. Ред. А. М. Прохоров; 1969 - 1978, т. 19).; Шумпетер Й. Глава 5. Вільфредо Парето (1848 - 1923) // Десять великих економістів від Маркса до Кейнса = Ten Great Economists: From Marx to Keynes. — М .: Інститут Гайдара, 2011. — С. 162 - 205. — 400 с.;