Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Папен Франц Йозеф Герман Міхаель Марія

ПАПЕН ФРАНЦ ЙОЗЕФ ГЕРМАН МІХАЕЛЬ МАРІЯ (1879 - 1969 рр.)

Німецький політичний діяч і дипломат.

Франц фон Папен народився 29 жовтня 1879 р. у Вестфалії у місті Верле у сім'ї великого землевласника, що походив із стародавнього німецького лицарського роду.

До Першої світової війни був офіцером Генштабу. У 1913 - 1915 рр. — військовий аташе у США, звідки був висланий за шпигунство і підривну діяльність. Після цього служив спочатку на Західному фронті. У 1916 р. виступав посередником між німецьким урядом та ірландськими повстанцями-республіканцями з питань постачання зброї, яке було використане ними проти британської армії. Потім, з 1917 р., служив офіцером Генштабу на Близькому Сході у званні майора турецької армії у Палестині. У 1918 р. повернувся до Німеччини і звільнився з армії у чині підполковника.

У 1921 - 1932 рр. депутат прусського ландтагу від католицької партії Центру; належав до її крайнього правого крила. На президентських виборах 1925 р. здивував свою партію, підтримавши кандидатуру Пауля фон Гінденбурга від партії Центру Вільгельма Маркса.

З 1 червня - 2 грудня 1932 р. очолював уряд, що об'єктивно сприяло посиленню позицій нацистів Німеччині. Брав активну участь у встановленні у січні 1933 р. нацистської диктатури і увійшов до кабінету Гітлера на посаді віце-канцлера.

Проте незабаром, 17 червня 1934 р., виступив у Марбурзькому університеті з промовою на підтримку поглядів консервативних сил рейхсверу, фінансової та ділової еліти Німеччини, незадоволених нацистською соціалістичною риторикою і екстремізмом (так звана «Марбурзька промова»). Критика розлютила верхівку нацистської партії і Адольфа Гітлера, а реакцією стала ніч довгих ножів — розгром верхівки штурмових загонів (СА). Найближчі соратники фон Папена були також вбиті, проте сам він не постраждав завдяки підтримці фон Гінденбурга.

З липня 1934 - березень 1938 р. фон Папен служив послом в Австрії і сприяв здійсненню аншлюсу. Потім, займаючи у 1939 - 1944 рр. посаду посла у Туреччині, фон Папен прагнув привернути її до числа союзників Німеччини. У зв'язку з цим на нього було влаштовано замах агентами радянської розвідки, який, однак, не увінчався успіхом. У ході війни гітлерівський уряд намагався призначити фон Папена послом Німеччини при папському престолі, однак папа Пій XII відхилив цю пропозицію.

У квітні 1945 р. у фон Папен був арештований у Рурі військовою адміністрацією 9-ї армії США. У 1946 р. постав перед судом Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі, але був виправданий. Проте у лютому 1947 р. знов постав перед комісією з денацифікації і засуджений до восьми років в'язниці як головний воєнний злочинець.

У 1950-ті рр. фон Папен безуспішно намагався знову зайнятися політикою. На схилі років жив у замку Бенценхофен (Верхня Швабія) і опублікував безліч книг і спогадів, в яких намагався виправдати політику, що проводилася ним у 1930-ті рр., наводячи паралелі між цим періодом і початком холодної війни.

Франц фон Папен помер 2 травня 1969 р. в Оберзасбсі (Баден).