Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Нонконформізм

НОНКОНФОРМІЗМ (англ. non-conformism — «незгода») — незгода, неприйняття норм, цінностей, цілей, панівних у конкретній групі в конкретному суспільстві. В деяких випадках нонконформізмом називають просто готовність індивіда відстоювати свою особисту позицію в тих випадках, коли вона суперечить позиції більшості.

Нонконформізму конформізм часто протиставляється, проте при детальнішому розгляді між цими видами поведінки виявляється дуже багато спільного. Нонконформна реакція, як і конформна, обумовлена і визначена груповим тиском, є залежною від нього, хоча і здійснюється у логіці «ні». Поведінковий негативізм часто пов'язаний з тим, що конкретний індивід опиняється на стадії входження до групи, коли первинним особистісним завданням для нього виступає завдання «бути і, головне, здаватися не таким, як усі». У значно більшій мірі до реакцій і конформізму, і нонконформізму протилежний феномен самовизначення особи в групі. Відзначається також, що і конформна, і нонконформна поведінка частіше зустрічаються в групах низького рівня соціально-психологічного розвитку, і, як правило, не властива членам високорозвинених просоціальних співтовариств.

Широко відомі такі експериментальні дослідження нонконформізму:

✵ 1951 р. — «Експеримент Аша», в якому близько 8% піддослідних виявили нонконформну реакцію.

✵ 1963 р. — «Експеримент Мілграма». Мається на увазі та його модифікація, в якій підсадним піддослідним було прописано відмовлятися брати участь в «експерименті». У цій модифікації більшість справжніх піддослідних відмовлялося від участі в «експерименті» услід за підсадними, але 10% випробовуваних продовжували виконувати інструкції експериментатора, попри умови експерименту.

✵ 1980 р. — Експерименти Чарльза Річарда Снайдера і Говарда Л. Фромкіна на студентах університету Пердью, де студентам спочатку пропонувалося оцінити те, наскільки, на їхню думку, 10 їх найбільш значущих установок, збігаються з аналогічними установками інших студентів, а потім брати участь в експериментальному дослідженні конформізму. Була виявлена закономірність, згідно з якою, чим більше учасники ідентифікували власні установки з установками інших у ході опитування, тим сильніше у них виявлялася тенденція до нонконформізму на експериментальному етапі.

Джерела:

Нонконформізм // Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015.; Нонконформізм // Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.