Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Лассаль Фердинанд (11 квітня 1825 - 31 серпня 1864 рр.)

Німецький політичний діяч, мислитель. Лідер німецьких соціалістів.

Вивчав філософію у Вроцлаві, Берліні. У 1848 - 1849 рр. розпочав свою політичну діяльність, вступивши у революційну групу, яка об'єднувалася навколо «Нової Рейнської газети». Брав участь у революції 1848 р. У 1863 р. заснував «Загальну німецьку робітничу спілку» — першу Соціалістичну партію Німеччини.

У 1864 р., перебуваючи у Швейцарії, Лассаль закохався у 16-річну Єлену, католичку, дочка відомого баварського дипломата Деннігеса та зробив їй пропозицію. Заради цього шлюбу він готовий був на будь-які жертви, аж до переходу у католицтво. Однак, дізнавшись про революційні погляди та єврейське походження Лассаля, дипломат заборонив шлюб. Він вважав за найкраще видати свою дочку за волоського дворянина, друга дитинства Єлени Янко Раковиця. Лассаль викликав нареченого на дуель, внаслідок якої був поранений та через кілька днів помер у Женеві. Похований на старому єврейському кладовищі у Бреслау.

Основний внесок Лассаля у соціалістичну думку полягає у його економічному аналізі робітничого руху і тих політичних висновках, які він із нього вивів. Він підготував різку доповідь про те, що більшу частину своїх доходів держава отримує від непрямого оподаткування, яке лягає тягарем переважно на плечі бідних, тоді як надходження від прямого оподаткування, яке сплачують багаті — мізерні. Лассаль наголошував на експлуататорській природі капіталістичних виробничих відносин. Йому належить залізний закон зарплати. У політичній сфері Лассаль домагався запровадження загальних рівних і прямих виборів для того, щоб змусити державу відображати інтереси робітників. Таким чином, Лассаль не сприймав концепцію держави — «нічного сторожа» (його вислів) і вважав, що держава повинна бачити, принаймні у перспективі. Він відчував політичну слабкість німецької буржуазії і був готовий до переговорів із самим Отто фон Бісмарком, щоб реалізувати свої пропозиції. Ці намагання узалежнити побудову соціалізму від активної і сприятливої позиції держави викликали критичні зауваження з боку марксистів. Лассаль є автором праць «Філософія Геракліта Темного» (1858) та «Система набутих прав» (1861).

З 30 квітня 1920 - 1938 року головна вулиця Одеси, Дерибасівська, носила ім'я Лассаля.

З 1918 до 1940 рр. Михайлівська вулиця у Ленінграді носила ім'я Лассаля.

Одна з вулиць Лігова під Санкт-Петербургом (колишня Шеферская вул.) з 1920 - 1964 рр. носила ім'я Лассаля.

Ім'я Лассаля внесено до списку імен великих революціонерів, вибитий на пам'ятному постаменті біля стін Московського Кремля, в Олександрівському саду. Список революціонерів затверджений Леніним.