Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016


Контрреволюція превентивна

КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ ПРЕВЕНТИВНА — термін з царини політичної науки, що означає мобілізацію народних мас правлячим класом (буржуазією) з метою запобігання соціальній революції. Превентивна контрреволюція є реакцією на революційний підйом і зазвичай набуває форми фашистського режиму або військової диктатури, спрямованих на створення у суспільстві умов, що унеможливлюють постання самостійного політичного руху робітників або селян. «Превентивною» контрреволюцію називають тому, що вона переходить у наступ до того, як вибухає сама революція, — у цьому її відмінність від «клясичної» контрреволюції.

Вперше цей термін вжив італійський анархіст Луїджі Фаббрі (1877 - 1935) у нарисі «Превентивна контрреволюція. Роздуми над фашизмом» (1922). Пізніше німецько-американський мислитель Герберт Маркузе (1898 - 1979) писав про превентивну контрреволюцію як про стан безперервної мобілізації капіталістичного суспільства проти потенційної соціальної революції: «Контрреволюція ... у західному світі є геть превентивною. Тут давно не було революції, що їй треба було б протистояти, і жодної революції не передбачається. І все одно страх перед революцією, що породжує спільний інтерес, з'єднує різні стадії та форми контрреволюції. В її розпорядженні широкий діапазон — від парламентської демократії до поліцейської держави й відвертої диктатури».

ДЖЕРЕЛА:

Роман Тиса. Превентивна контрреволюція // Сучасна політична лексика. Навчальний енциклопедичний словник-довідник / за наук. ред Н. М. Хоми. — Львів: Новий світ-2000, 2015. — С. 309.; Роман Тиса. Превентивна контрреволюція // Сучасна політична лексика. Навчальний енциклопедичний словник-довідник / за наук. ред Н. М. Хоми. — Львів: Новий світ-2000, 2015. — С. 309 - 310.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 06/02/2024

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.