Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Аномія

АНОМІЯ — (композиція з запереченням грец. і — закон, права і порядку). Безладдя, беззаконня, відсутність соціального порядку. Походить з теологічної лексики пізнього Середньовіччя (кінця XVI - XVII ст., особливо в Англії) для позначення порушень релігійних законів. Іноді замість поняття «аномія» використовують близьке за значенням слово «анархія» (але без значення «влади»).

Ситуація, коли одна або більше осіб не можуть інтегруватися зі стабільними основними інститутами суспільства, що призводить до заперечення найзначніших норм домінантної культури і соціальних відхилень.

Аномія як операціональне поняття введене у соціологію Е. Дюркгаймом для позначення суспільної ситуації послаблення соціальних норм і порядку внаслідок розходження між завищеними очікуваннями й обмеженістю економічних благ і товарів при подальшому розподілі праці та посиленні економічної кризи.

За Дюркгаймом аномія особливо притаманна суспільствам економічних депресій та процвітання і закономірно веде до девіантної поведінки.

За Р.К.Мертоном, який услід за Дюркгаймом досліджував це явище, Аномія — це розлад між культурно заданими цілями і легітимними інституціолізованими засобами, що призводить до аномічного напруження. Деградація культурної та соціальної структури веде до необхідності подолання цього як перевантаження переживань. Залежно від вибору між цілями або засобами виникають різноманітні форми адаптації до цієї ситуації, що найчастіше може реалізуватися як Девіація.

ДЖЕРЕЛА:

Шайгородський Ю. Ж. Аномія як суспільний і особистісний феномен / Ю. Ж. Шайгородський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. — 2011. — № 4 (54) . — С. 19 - 29.; Політологічний енциклопедичний словник. Нвчальний посібник для вищих навчальних закладів. — К,: Генеза, 1997. — 400 с.