Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Кімон (біля 504 - 449 рр. до н. е.)

Полководець і відомий політичний діяч Афін періоду греко-перських війн. Син Мільтіада і Ігісипіли дочки фракійського царя Олора, належав до до дому Лакіади. Представник землеробської партії. Появився на політичній арені завдяки успішному одруженню своєї сестри Ельпиніки з представником афінської знаті Калієм. По зовнішньополітичним орієнтирам був прихильником ідеї міцного союзу з Спартою, захоплювався спартанськими звичаями і порядками, як і решта аристократів Афін. Навіть свого сина Кімон назвав Лакедемоній.

Першою битвою, де прізвище Кімона прозвучало, була битва при Саламіні. Обраний стратегом у 478 - 477 рр. до н. е., разом з Аристидом приймав участь у створенні Деллоського союзу. У 476 - 475 рр. до н. е. взяв фортецю Еон (Фракія), зайняв острів Скірос. Ці перемоги підняли політичний імідж Кімона, якого, до того ж, обрали лідером олігархічної партії і політичним суперником Фемістокла. У 469 р. до н. е., Кімон отримав значні перемоги над персами у Малій Азії, оволодів багатьма містами у Карії і Лікії, розгромив персів на ріці Евримедонт.

У зовнішній політиці орієнтувався на Спарту, у 464 р. до н. е. піднімав питання про надання допомоги Спарті в боротьбі з бунтом мессенців. Хоча, спартанці з недовірою віднеслися до афінського загону, який незабаром був відізваний до Афін. Як досить часто було у політичному житті Античної Греції доля не завжди була вдячною до її відомих лідерів. Так було і з Кімоном. У 465 р. до н. е., у Спарті відбувся сильний землетрус, у результаті якого у столиці не зруйнованими залишилося лише 5 будинків.

Скориставшись панікою постраждалих, підняли повстання ілоти і почалася Третя Мессенська війна, яка принесла нежданні жертви — загинуло майже 20 тисяч лакедемонян. Але захопити Спарту ілотам не вдалося. Цар Архівам підняв тривогу, вишикував знаменитий спартанський бойовий порядок, який злякав ілотів і вони відступили. Спарта звернулася до Афін за допомогою, і, Кімон, незважаючи на суперечливі політичні проспекти з боку демократів, як діяти надалі, вирушив особисто із загоном 4 тис. афінських гоплітів у Спарту.

Повстання придушити не вдалося, тоді Спарта звинуватила афінян у зв'язках з повсталим народом і запропонувала знаменитому стратегу покинути межі держави. Політичні суперники піддають його остракізму (461 р. до н. е. ) і виганяють із Афін. Але через 10 років він знову в Афінах, знову воює з персами. Через два роки очолює морську експедицію проти персів у визволенні Кіпру, де був смертельно поранений під час взяття міста Кітіон. Помираючи, Кімон сказав: «Мою смерть збережіть у таємниці. Що стосується облоги кіпрського міста, її треба припинити, бо у нас мало продовольства».

Стало зрозумілим, що продовження військових дій не принесе бажаної перемоги. Тому Афіни приймають пропозицію Артаксеркса про мирні переговори. У Сузи було направлене афінське посольство, яке уклало у 449 р. до н. е. Вічний мир, названий Калієвим.

Укладений договір починається такими словами: «Кораблі царя персів не будуть входити в Егейське море, для них будуть визначені прикордонні пункти біля північного і південного узбережжя Малої Азії. Сухопутне військо царя не буде наближатися до берегів моря ближче тієї відстані, яку кінь пробіжить за один день. Афіняни зобов'язуються не посилати своїх воїнів на землі і не допомагати тим, хто посміє повстати проти царя».

ДЖЕРЕЛА:

Афинский аэропаг в первой половине V в.до н. э. // ВДИ. — 1995. — №1.; Суриков И.Е. Новая концепция афинской истории VI в. до н. э. // ВДИ. — 1996. — №4.; Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Д.П. Каллистова. — М.: Мысль, 1964.; Карпюк С.Г. Клисфеновские реформы // Весник древней истории. — 1986. — №1.