Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016


Етнопсихологія

ЕТНОПСИХОЛОГІЯ (від грецького ethnos — народ, psyche — душа, logos — знання) — галузь психологічної науки, що вивчає психологічні особливості різних народів і культур, буквально «вивчення народного духу». Наука про психічну своєрідність людей, які належать до різних етнічних об'єднань (родоплемінних спільнот, народностей, націй), закономірності формування і функціонування національної свідомості, етнічних стереотипів.

ЕТНОПСИХОЛОГІЯ ДОСЛІДЖУЄ:

- національні особливості пізнавальних, емоційно-вольових процесів, а також стан і властивості особистості представників конкретних націй;

- різноманітність соціально-психологічних процесів і явищ, що виникають серед конкретних націй і народів;

- етнічну свідомість і самосвідомість, національні цінності та орієнтації, національні мрії, національні характери;

- соціально-психологічні фактори етногенезу.

Однією з перших праць вітчизняної етнопсихології Нового часу (після 1917 р.) вважається брошура «Геопсихічні реакції і вдача українця» українського педагога, соціолога Івана Рибчина, видана у 1966 р. у Мюнхені.

ДЖЕРЕЛА:

Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. — 302 с.; Шпет Г. Г. Введение в этническую психологию. — Санкт-Петербург, 1996.; Льовочкіна А. М.. Етнопсихологія. Навчальний посібник; Махній М. М. Homo ethnikos: психологія і культура. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2012. — 400 с.; Куєвда В. Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект. Монографія. — Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, 2007. — 264 с.; Крисько В.Г. Етнічна психологія: Учеб. посібник. — М.: Видавничий центр — Академія 2002.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 06/02/2024

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.