Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Емський указ

ЕМСЬКИЙ УКАЗ — розпорядження російського імператора Олександра II від 18(30) травня 1876 р., спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком, призвів до тимчасової дезорганізації українського руху у Наддніпрянщині.

Свою назву Емський указ отримав від німецького міста Бад Емс, де Олександр II вніс поправки і підписав підготовлений спеціальною комісією указ. До складу комісії увійшли міністр внутрішніх справ Олександр Тімашев, міністр народної освіти граф Дмитро Толстой, шеф жандармів Потапов і помічник попечителя Київського навчального округу Михайло Юзефович. Вважається, що виданню указу передував меморандум, надісланий імператору Юзефовичем, в якому той заявляв, що українці хочуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».

Емський указ доповнював основні положення так званого Валуєвського циркуляра 1863 р.

УКАЗ ЗАБОРОНЯВ:

✵ Ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою без спеціального дозволу;

✵ Видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;

✵ Друкувати будь-які книги українською мовою;

✵ Ставити українські театральні вистави (заборону знято у 1881 р.);

✵ Влаштовувати концерти з українськими піснями;

✵ Викладати українською мовою в початкових школах.

Дозволялося видавати українською історичні літературні пам'ятки та художні твори, але лише за умови їх написання згідно з загальноросійською орфографією та отримання попереднього дозволу на публікацію від Головного управління у справах друку. Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені книги українською мовою, що не відповідають зазначеним вимогам.

На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства у Києві, припинено видання «Кіевского телеграфа», ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету (М. Драгоманова, Ф. Вовка, М. Зібера, С. Подолинського та ін.). У 1878 р. на Паризькому літературному конгресі М. Драгоманов виступив на захист української мови і культури і різко засудив Емський указ.

Емський указ не був скасований офіційно, однак втратив чинність 17 жовтня 1905 р. з виданням так званого «Маніфеста громадянських свобод» імператором Миколою II.

Вперше повний текст указу за журналом Особого Совещания для пресечения украинофильської пропаганди було оприлюднено у книжці Ф. Савченка «Заборона українства 1876 р.» сторінки 381 - 383.

ДЖЕРЕЛА:

Малий словник історії України / відпов. ред. Валерій Смолій. — Київ: Либідь, 1997.; Васькович Г. Емський указ і боротьба за українську школу. Мюнхен, 1976.; Бойко Ю. До століття Емського указу / «Український історик», 1976, № 01 - 04.; Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. Харків — Київ, 1930, С.381 - 383.; Українська радянська енциклопедія у 12 томах за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Головна редакція УРЕ, 1974 — 1985. том 4, ст. 29.