Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Альтруїзм

АЛЬТРУЇЗМ (франц. altuisme, лат. Alter — інший) — безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших; протилежність егоїзму. Це різновид самозречення, бо в умовах соціальної та психологічної

відокремленості між людьми у феодальному чи буржуазному суспільстві клопіт про добробут ближнього можливий лише за умов свідомого обмеження власного добробуту. Це свідоме, нехай і короткочасне обмеження власного егоїзму.

Альтруїзм — напрям поведінки і діяльності людини, який ставить інтереси іншої людини або загальне благо вище особистих інтересів. Як правило, використовується для визначення властивості приносити свою вигоду в жертву, заради загального блага.

Термін «альтруїзм» запровадив француз Огюст Конт (1798 - 1857).

Б.Ф.Скіннер провів аналіз такого явища, як альтруїзм і дійшов такого висновку:

«Ми поважаємо людей за їх хороші вчинки лише тоді, коли ми не можемо пояснити цих вчинків. Ми пояснюємо собі вчинки цих людей їхн іми внутрішніми диспозиціями, лише тоді коли нам не вистачає зовнішніх пояснень. Коли ж зовнішні причини очевидні, ми виходимо з них, а не з особливостей особистості».

Віра у те, що люди повинні надавати допомогу тим, хто її потребує, безвідносно до можливої вигоди у майбутньому, є нормою соціальної відповідальності. Саме ця норма спонукає сторонніх людей, наприклад, підняти книгу, яку не втримав, зронив інвалід на милицях (костилях). Експерименти показують, що навіть тоді, коли люди, що надають допомогу, власне, надаючи допомогу, залишаються невідомими і не очікують ніякої подяки, вони часто допомагають нужденним особам.

О. Конт — «Система позитивної політики, або Соціологічний трактат про основи релігії людства» (1851—1854).

Ті, хто любить, завжди прагнуть прийти на допомогу коханому. Проте інтуїтивне, неусвідомлене бажання допомогти зовсім не

обов'язково повинно відноситись до цієї людини, з ким вас зв'язують вузли любові або дружби. Зовсім навпаки, альтруїстичне прагнення надати допомогу зовсім сторонній людині здавна вважається доказом особливо вишуканої шляхетності.

У ХХ ст. альтруїзм як особливий прояв гуманістичної уяви та поведінки особи став предметом соціологічних та соціально-психологічних досліджень «допомогаючої поведінки». У наукових дослідженнях альтруїзм аналізували у контексті практичних відносин між людьми, а матеріалом слугували накопичені у суспільстві форми солідарності, благодійності, взаємодопомоги й т. д. Альтруїзм також аналізувався у контексті етики піклування.

ДЖЕРЕЛА

Современный психологический словарь / Под редакцией Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. — Санкт-Петербург: Прайм-Еврознак, АСТ, 2007. — 496 с.; Українська радянська енциклопедія: у 12 томах / за ред. М. Бажана. —2-ге вид. —К. : Головна редакція УРЕ, 1974 - 1985.; В.П. Эфроимсон Родословная альтруизма // Новый мир, № 10. — 1971.