Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Державні символи україни

ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА — зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів тощо, яка репрезентує національно-державницьку ідею. Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор. З найдавніших часів жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. З часів нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII ст. полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих. Державний герб УНР (тризуб на синьому тлі) був ухвалений 12 лютого 1918 р. Малою Радою у Коростені. 22 березня 1918 р. тризуб та жовто-блакитний прапор були затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий.

У 1917 - 1920 рр. «Ще не вмерла Україна» (музика М.Вербицького, текст П.Чубинського) як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. Процес розробки зовнішньої атрибутики сучасної Української держави також не завершений.

15 січня 1992 р. музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України. 28 січня 1992 р. постановою ВР державним прапором України затверджено синьо-жовтий стяг, а 19 лютого 1992 р. ВР затвердила тризуб як малий герб України та головний елемент великого Державного герба.

«Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів». Стаття 20 Розділу І Конституції України.

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Стаття 20 розділу І Конституції України.

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор'я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до ЗО теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо). Тризуб, родовий знак Рюриковичів часів Київської Русі. Перша згадка у літописах про ці знаки належить до Х ст.

Посли київського князя Ігоря (912 - 945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком — його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Київський князь Володимир Святославович (980 - 1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб і напис «Володимир на столі, а це його серебро». Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського — священних начал, трьох природних стихій — повітря, води й землі.

У грудні 1917 р. Українська Центральна Рада прийняла тризуб в якості герба УНР. Фактично це було схвалено 18 січня 1918 р., а 1 березня проголошено закон про герб, на виконання якого 22 березня 1919 р. було викладено опис герба з тризубом як головним його елементом.

З 22 січня 1919 р. згідно з законом про Злуку тризуб увійшов у крайовий герб Західної області УНР. Залишався він головним елементом герба гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії.

Уперше конституційне тризуб був оформлений як державний герб у травні 1920 р. Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року. У 1939 р. тризуб став державним гербом Карпатської Русі, що проголосила самостійність після розпаду Чехословацької республіки. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.

Великого Державного герба в Україні ще не затверджено

У січні 2001 р. до Верховної Ради України надійшов законопроект «Про великий Державний герб України (реєстр. N 5274-1). Документом пропонується затвердити великий Державний герб України який є зображенням на синьому щиті золотого Знаку Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного герба України); над щитом — відтворення великокняжого вінця і синьо-золотого шатра. По обидва боки щита від щита зображено щитотримачів: справа — золотого лева, зліва — козака з мушкетом. Під щитом — стрічка, що поєднує національні кольори, — синій та жовтий; під стрічкою — золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини.

Як вказується у пояснювальній записці до великого Державного герба України, його автори пропонують обрати згідно з Конституцією основними елементами майбутнього головного символу країни елементи, що відображають складний історичний шлях розвитку української державності, що відповідають канонам світової геральдики, потребам найновітнішої історії і правовим нормам.

Автори ескізу великого Державного герба України зазначають, що він має стати символом новітньої української держави, який фокусує у собі основні етапи його становлення і багатовікового розвитку, служить втіленням провідної національної ідеї — ідеї соборності українських земель і їх демократичного республіканського ладу.

«Державний Гімн України — національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Стаття 20 розділу І Конституції України. 6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М.Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

Державні символи Президента України

З метою запровадження атрибутів української державності Указом Президента від 29 листопада 1999 р., було постановлено, що офіційними символами глави держави є: Прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України, Булава Президента України.

ДЖЕРЕЛА:

Скотинський T. Український герб та прапор. — Львів, 1935. — С. 17 - 18.; Леонід K. В справі герба України // Нлях. — 1918. — Ч. 2. — Лют. — С. 33 - 40. (Окрема відбитка: K., 1918.) ; Літопис Гадяцького полковника Григорія Граб'янки. — K., 1992. — С. 26.; Герасименко Василь. Витоки та правила вживання державної символіки України // Освіта — 1996. — 21 серп. — C.5.; Про державний герб України: Постанова Верховної Ради України. 19 лют. 1992 р. // Голос України. — 1992. — 21 лют. (N 31). — С.2.; Конституція України. — К., 1996.; Антоненко Л. Наш тризуб: його історична доля // Хрещатик. — 1995. — 1 верес.; Багринець В. Символ соборної України: [Герб] // Державність. — 1992. — N. 4. — C.16 - 18.; Багринець В. Що означає герб України: [Документи про історію герба України] // Укр.слово. — 1996. — 8 серп. — C.12.; Братко-Кутинський О. Статус і назви тризуба: [Історія тризуба] // Молода гвардія. — 1991. — 12 лист.; Витоки та правила вживання державної симоліки України: [До нового навчального року] // Освіта. — 1993. — N 24 (13 серп.). — C.4 - 5.;