Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Державний переворот

ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ — насильницька та неконституційна зміна влади у державі або збройний виступ армії проти державної влади у результаті таємної змови. Державний переворот, як правило, є зміною при владі однієї фракції правлячої верхівки на іншу. Така зміна влади здійснюється, зазвичай, невеликою групою людей, частіше — але не завжди — військовими і не має підтримки більшості населення. Державний переворот може здійснюватися під керівництвом однієї або кількох політичних партій, нездатних отримати владу іншим, демократичним шляхом (себто, через вибори).

З огляду етимологи «переворот» — це те саме, що й революція (лат. Revolutio — поворот, переворот). Однак в політичній історії поняття «революція» застосовують до масштабних і тривалих процесів, що ведуть до глибоких, якісних змін в розвитку явищ суспільства, тоді як «переворот» застосовують власне до події зміни влади, що її наслідки не обов'язково є революційними за своїми масштабами або призводять до тріумфу у суспільстві реакційно-консервативних сил.

ВІДОМІ ДЕРЖАВНІ ПЕРЕВОРОТИ:

Термідоріанський переворот (27/28 липня 1794 р.) — державний переворот у Франції, що призвів до повалення якобінської диктатури і встановлення Директорії (1795 - 1799 рр.). На чолі заколотників стояв головнокомандувач республіканської національної ґвардії Поль Баррас.

Державний переворот Наполеона Бонапарта (10 - 11 листопада 1799 р.) — державний переворот, що його здійснив у Франції генерал Наполеон Бонапарт за підтримки промислової буржуазії. Переворот встановив режим консульства. Влада перейшла до тимчасового уряду, що складався з трьох консулів (Бонапарт, Сієс, Роже-Дюко).

Гетьманський переворот (29/30 квітня 1918 р.) — переворот у Києві, коли гетьман Павло Скоропадський захопив владу в Україні, усунувши Українську Центральну Р аду. Результатом стала поява маріонеткової Української держави, окупованої військами Центральних держав.

Військовий переворот у Чилі (11 вересня 1973 р.) — державний переворот, внаслідок якого було повалено демократично обрану владу, вбито президента Сальвадора Альєнде та встановлено військову хунту на чолі з генералом Авґусто Піночетом.

ПАЛАЦОВИЙ ПЕРЕВОРОТ:

Палацовий переворот — змова обмеженого кола осіб, наближених до правлячої особи (зазвичай монарха), або командирів ґвардійських частин. Історії відомі кілька періодів, що їх можна охарактеризувати як епохи палацових переворотів. У середині III ст. н. е. Римська імперія пережила період «салдатських імператорів», коли за 33 роки, з 235 по 268 рр., на троні змінилося 14 імператорів. В епоху палацових переворотів у Російській імперії за 37 років, з 1725 по 1762, верховні правителі змінялися п'ять разів, причому майже у кожному випадку у результаті змови.

ВІДОМІ ПАЛАЦОВІ ПЕРЕВОРОТИ

Переворот 1762 р. — палацовий переворот у Росії 9 липня 1762 р., що підчас його було скинуто імператора Петра III і на престол зійшла його дружина Катерина II. За тиждень за загадкових обставин скинутий імператор помер.

Вбивство Павла I (23/24 березня 1801) — вбивство російського імператора у результаті змови за участі гвардійських офіцерів. Новим імператором було проголошено сина Павла, Александра.

Усунення від влади Н. С. Хрущова (14 жовтня 1964 р.) — внутрішній переворот у Політбюро ЦК КПРС, внаслідок якого було звільнено з усіх керівних постів Микиту Хрущова. Місце першого секретаря ЦК КПРС і фактичного керівника СРСР зайняв Леонід Брежнєв.

ПУТЧ:

Заколот, де керівну та вирішальну роль відіграють військові, отримав назву «путч» (від нім. putsch), відповідно, режим, що прийшов до влади за допомогою путчу —хунтою. У результаті такого захоплення влади політичне управління у країні переходить до військових. Путч здійснюється шляхом військової змови та у більшості випадків із залученням обмеженого контингенту військ. Путчисти зазвичай зазнають невдачі.

ВІДОМІ ПУТЧІ:

Корніловський заколот (25 - 29 вересня 1917) — невдала спроба російського генерала встановити контрреволюційну диктатуру.

Каппівський путч (10 - 17 березня 1920) — спроба консервативних сил Німеччини скинути уряд Веймарської республіки. Свою назву отримав від імен одного з керівників путчистів — юнкера (землевласника) Вольфганга Каппа.

«Пивний путч» (8 - 9 листопада 1923) — невдала спроба державного перевороту, що її здійснила організація ветеранів першої світової війни «Кампфбунд» на чолі з Адольфом Гітлером та генералом Еріхом Людендорфом у Мюнхені (Німеччина).

«Травневий переворот» (12 - 14 травня 1926) — захоплення влади у Польщі Юзефом Пілсудським, що фактично встановив у країні військову диктатуру.

«Липневий путч» (25 - 30 липня 1934) — невдала спроба австрійських націонал-соціалістів за допомогою членів німецької СС скинути уряд австрофашистів.

«Травнева криза» (13 - 29 травня 1958) — спроба військового перевороту французького генерала Рауля Салана під час Алжирської війни.

«Путч генералів» (22 - 25 квітня 1961) — остання, невдала спроба французьких військових в Алжирі зупинити рух до незалежності цієї країни. На чолі заколотників стояли генерали Едмон Жуо, Моріс Шалль, Рауль Салан та Андре Зеллер.

«Серпневий путч» (19 - 21 серпня 1991) — спроба державного перевороту у СРСР, коли самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова.

ДЖЕРЕЛА:

«Революция (переворот)», большая советская энциклопедия., М.: Совэнциклопедия.; О. Н. Глазунов. Государственный переворот. Стратегия и технология. Москва, 2007.