Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Демократичний соціалізм

ДЕМОКРАТИЧНИЙ СОЦІАЛІЗМ — вид соціалізму, що підкреслює свою демократичність. Прихильники цієї ідеології вважають, що громадська власність і контроль за засобами виробництва повинні комбінуватися з демократією. У плані економіки погляди прихильників демосоціалізма варіюються від підтримки змішаної економіки до передачі всіх засобів виробництва в розподілену серед трудових колективів власність.

Уперше термін «демократичний соціалізм» використовував у 1888 р. Бернардом Шоу.

До Першої світової війни його використовували Едуард Бернштейн і Отто Бауер, у міжвоєнний період — Карл Каутський і Рудольф Гільфердінг.

У післявоєнний час демократичний соціалізм стає офіційною доктриною соціал-демократичного руху.

Контури цієї концепції намічені у Франкфуртській декларації Соціалістичного інтернаціоналу (1951), у програмних документах західноєвропейських соціал-демократичних, соціалістичних, лейбористських партій кінця 50-х - початку 60-х рр.

Так, Годесбергська програма (1959) Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПГ) орієнтує своїх членів на соціалізм. В «Основній програмі» стрижневу роль відіграє поняття соціалізму як «постійного завдання». Ні у цієї, ні в іншій програмі немає чіткого розмежування між соціалізмом як рухом, соціалізмом як теорією й соціалізмом як станом. Під категорією соціалізму як постійного завдання розуміється насамперед такий рух до соціалізму, яке не припускає наявності переломного моменту, якісного стрибка, що знаменує перехід до соціалізму-стану. Саме сприйняття соціалізму як стану суспільства не допускається, так само, як немає й терміна побудови соціалізму.

Згідно з концепцією демократичного соціалізму соціалізму можна досягти лише на базі, у межах і засобами послідовної демократії в усіх сферах життя суспільства — політичній, економічній, соціальній. Будь-які інші форми боротьби вважаються як такі, що деформують соціалістичну мету і роблять її недосяжною. Соціалізм проголошується загальнодемократичною течією, яка ґрунтується на соціальному партнерстві, співробітництві всіх класів і верств у здійсненні реформ, покликаних забезпечити «загальний добробут», «свободу особи», «справедливий розподіл національного доходу». В економічній сфері постулюються регулювання державою виробничого комплексу шляхом програмування, оподаткування, участі у прибутках, сприяння «соціалізації господарства», різних форм участі трудящих в управлінні виробництвом як на підприємствах, так і в межах всього суспільства. Політичною передумовою реалізації ідей демократичного соціалізму оголошується «плюралістична демократія» як різноманітність форм розподілу влади і контролю за владою, забезпечення всіх прав і свобод громадян, багатопартійності, панування закону. Передбачаються також соціальні права трудящих (на працю, освіту, відпочинок, лікування, житло, соціального забезпечення), ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації й експлуатації. Під впливом істотних зрушень, які відбулися в останні десятиріччя як в економіці, так і в соціальній структурі більшості країн світу, спостерігається подальший розвиток та уточнення концепції демократичного соціалізму. Першочергового значення набувають питання модернізації виробництва на основі використання досягнень науково-технічної революції, розв'язання проблем зайнятості і соціального захисту, екологічних проблем, проблеми збереження миру на землі й запобігання регіональних конфліктів.

ДЖЕРЕЛА:

Социализм: ХХІ век / под ред. И. И. Миговича. Киев, 2013.; Мінаєв А.В. Ґенеза та розвиток соціалістичних ідей в ХІХ - на початку ХХІ ст. (короткий історичний огляд) // Історична панорама: Збірник наукових статей ЧНУ. Спеціальність «Історія». — Чернівці, 2007. — Вип. 4. — С. 121 - 139.; Шарки Л. Л., Соціалізм в Австралії. Точка зору комуністів на «демократичний соціалізм», пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1958; Критика сучасних буржуазних, реформістів і ревізіоністських економічних теорій, М., 1960;