Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Генеральна старшина

ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА — вищий командний склад козацько-повстанської Визвольної армії (1648 - 1654 рр.) та Війська Запорізького, члени якого водночас переймалися й цивільно-правовими та адміністративними проблемами. У часи Гетьманату вся реальна влада у Козацькій Україні перебувала у руках генеральної старщини, яка перетворилася на державну адміністрацію у центрі і у регіонах Гетьманщини. До генеральної старшини за чинами та посадами належали: гетьман, генеральний обозний, генеральний писар, генеральний суддя, генеральний підскарбій, генеральний осавул, генеральній хорунжий.

Дорадчим голосом на радах Генеральної старшини користувалися бунчукові товариші, які допомагали генеральним старшинам у виконанні їх обов'язків і, водночас, слугували кадровим резервом військово-козацької еліти.

Генеральна старшина виконувала різноманітні завдання, поставлені перед нею гетьманом, але кожен її член мав також своє місце в ієрархії і свої обов'язки. За гетьманом йшов генеральний обозний, що відповідав за артилерію, генеральний писар, двоє генеральних суддів, а після 1728 р. — двоє генеральних підскарбіїв. Група нижчих за рангом урядовців — два генеральних осавули, генеральний бунчужний і генеральний хорунжий — виконували здебільшого церемоніальні функції винесення корогов і бунчука гетьмана. Виконували вони і різноманітні судово-адміністративні завдання, поставлені гетьманом. Примикали до Генеральної старшини і бунчукові товариші. Після скасування Росією залишків української державності посади Генеральної старшини було ліквідовано.

Гетьман і Генеральна старшина діяли через ряд центральних адміністративних органів, найважливішим з яких була Генеральна військова канцелярія. Реорганізована за часів Петра І й очолювана генеральним писарем, канцелярія мала такі структуру і функції: записувала й обнародувала всі укази царя та універсали гетьмана, наглядала за їх виконанням і розслідувала усі скарги проти офіційних осіб. Канцелярії підпорядковувалися Генеральний військовий суд і час від часу — Генеральна скарбова канцелярія, на яку покладалися обов'язки збирання податків з населення, відання прибутками і видатками, військовими і ранговими маєтностями. Згодом ці установи потребували дедалі більше чиновників, що привело у середині XVIII ст. до зародження української бюрократії.

На початковому етапі утвердження цієї інституції, генеральних старшин обирали на козацьких радах, але в часи Б. Хмельницького їх почав призначати сам гетьман, а після утвердження російської влади в Україні призначав уряд Московії. Генеральна старшина була скасована разом із скасуванням в Україні Гетьманщини, а отже й державності.

ДЖЕРЕЛА:

Історія держави і права України: Академічний курс: У 2 т.: Підручн. для студ. юридичн. спец. Вузів / Ред. В.Я. Тацій, А.Й.Рогожин; Академія правових наук України, Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. — К.: Ін Юре. — 2000 — Т.1. — 2000. — 646 с.; Історія держави і права України: Академічний курс: У 2 т.: Підручн. для студ. юридичн. спец. Вузів / Ред. В.Я. Тацій, А.Й.Рогожин; Академія правових наук України, Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — К.: Ін Юре. — 2000 — Т.2. — 2000. — 577 с.; Кузьминець О. Історія держави і права України: Навчальний посібник / Олександр Кузьминець, Валерій Калиновський, Петро Дігтяр,. — К.: Україна, 2000. — 427 с.