Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Воєнні злочинці

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ — особи, які вчинили злочини проти світу та людства (насильства і грабежі, вбивства і катування військовополонених, знищення та викрадення у рабство мирного населення, використання хімічної та бактеріологічної зброї та ін.), які порушують закони та загальноприйняті норми ведення війни.

Відповідно до Декларації, прийнятої колишнім СРСР, США та Великою Британією 2 листопада 1943 p., головні воєнні злочинці, тобто особи, злочини яких не пов'язані з певним географічним місцем, підлягають суду міжнародного військового трибуналів, у той час як решта (неголовні воєнні злочинці) повинні нести кримінальну відповідальність перед судами окремих держав. 13 листопада 1946 р. зазначена декларація була підтверджена резолюцією ГА ООН. Угоди про перемир'я 1944 - 1945 pp. включали у себе обов'язки колишніх сателітів фашистської Німеччини співпрацювати із союзним головнокомандуванням у справі затримання та передачі воєнних злочинців суду.

До воєнних злочинців незастосовні жодні терміни давності, на них не поширюється право притулку. Відповідно до міжнародного права вони підлягають видачі всіма державами на вимогу іншої держави, проти котрої вони вчинили злочини, для притягнення їх до кримінальної відповідальності або для виконання винесених їм вироків. Питання про видачу воєнних злочинців регулюються як внутрішнім правом окремих держав, так і міжнародними угодами, як правило, двосторонніми.

Воєнний злочин (англ. war crime) — у сенсі міжнародного права — злочин проти цивільного населення або народів під час війни, скоєний однією з військових сторін конфлікту або обома сторонами. Сьогоденне розуміння цієї правової норми базується на міжнародних угодах — рішеннях Першої та Другої Гаазької Конвенції 1899 та 1907 рр., а також угодах Женевських конвенцій.

Де ховаються злочинці Третього Рейху?

Воєнним злочином вважається міжнародний злочин, що умисно чи з грубої необережності вчиняється комбатантом та прирівняними до них особами чи по відношенню до них цивільною особою під час збройного конфлікту і полягає у масовому і серйозному порушенні норм міжнародного гуманітарного права та посягає на підзахисних осіб, їх права чи найважливіші принципи міжнародного гуманітарного права.

В Україні існує неузгодженість з використанням цього терміну: у міжнародному праві згадуються злочини, щодо яких вживається термін «war crime» — при вжитку у національному законодавстві України, залежно від перекладу, вони можуть згадуватися і як «військовий злочин», і як «воєнний злочин». Оскільки поняття «військовий злочин» закріплено у Кримінальному кодексі України, то термін «воєнний злочин» доречніше вживати саме до міжнародних злочинів воєнного часу, тобто «war crime».

ДЖЕРЕЛА:

Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 р.; Додатковий протокол І до Конвенцій 1977 р. Военные преступления: это надо знать всем / Под ред. Р. Гутмена, Д. Риффа — М., 2002. — С. 96 - 99