Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Фромм Еріх

Соціальний психолог, філософ, психоаналітик, представник «Франкфуртської школи», один із засновників неофрейдизму тафрейдо-марксизму. Ерік Фромм народився 23 березня 1900 р. у місті Франкфурт-на-Майні у сім'ї ортодоксальних іудеїв. Його предки булирабинами. Культурне середовище, в якому він ріс і виховувався, було патріархально-докапіталістичним. «Моє світовідчуття не можна назвати сучасним, — казав Фромм в одному радіоінтерв'ю, — ...Я вивчав Талмуд, Біблію і чув багато історій про своїх предків, які жили в добуржуазну епоху». Цікаві подробиці він розповідав про свого діда, що володів маленькою крамничкою в Баварії: «Все своє життя дід сидів цілий день в крамниці і вивчав Талмуд; якщо приходив покупець, він сердито піднімав голову і питав: «Що, хіба немає іншого магазина?. Ось у такому світі я ріс».

Таким чином, скепсис по відношенню до капіталістичних цінностей Ерік вбирав з самого дитинства. Але при цьому йому також вдалося подолати традиційно-патріархальну складову субкультурного середовища, вихідцем з якого він був. Після багатьох років Фромм напише: «Розквіт культури середньовіччя пов'язаний з тим, що людей надихав образГрада Божого. «Розквіт сучасного суспільства пов'язаний з тим, що людей надихав образ Земного Граду Прогресу. Проте в наше століття цей образ перетворився на образ Вавилонської вежі, яка вже починає рушитися і під руїнами якої врешті-решт загинуть всі і вся. І якщо Град Божий і Град Земний — це теза і антитеза, то єдиною альтернативою хаосу є новий синтез: синтез духовних устремлінь пізнього середньовіччя з досягненнями ренесансної для поста раціональної думки і науки».

Це уявлення про соціальну реконструкцію також характеризує самі духовні пошуки Фромма, — відкидаючи капіталістичні цінності, він не встав на традиційні консервативні позиції, але і не пішов шляхом заперечення більшості духовних цінностей людства. Його шлях — це шлях синтезу.

Першу світову війну Фромм зустрів у віці 14 років. «Як це можливо? — задає він собі питання декілька років пізніше. — Щоб мільйони людей вбивали один одного заради явно ірраціональних цілей або з політичних міркувань, від яких кожна окрема людина настільки далека, що ніколи не стала б жертвувати собою. Тобто як можлива війна з політичної і психологічної точок зору? Які сили рухають людиною?». Ці роздуми привели молоду людину до вивчення психології, соціології і філософії. І багато пізніше — в середині 70-х рр. — вже відомий Ерік Фромм формулює аналогічне питання у зв'язку з ядерною і екологічною загрозою: «Яким чином стало можливим, що найсильніший зі всіх інстинктів — інстинкт самозбереження, — здавалося б, перестав спонукати нас до дії?».

Фромм вчився у Франкфуртському, а потім в Гейдельберзькому університеті, де викладали Макс Вебер і Карл Ясперс. Отримавши у 22 роки ступінь доктора філософії (його науковим керівником був Альфред Вебер), він продовжує свою освіту і опиняється в берлінському Інституті психоаналізу. Сумлінно вивчивши теорію ортодоксального фрейдизму і застосовуючи її в клінічній практиці, Фромм незабаром починає сумніватися. Ці сумніви поступово привели до ревізії фрейдизму і до створення своєї концепції. Але це — трохи згодом.

З 1930 р. Фромм працює у Франкфуртському інституті соціальних досліджень, де склалася знаменита Франкфуртська школа (Макс Хоркхаймер, Теодор Адорно, Герберт Маркузе та інші). Тут Фромм проводить ряд соціологічних досліджень серед німецьких робітників і службовців — і у 1932 р. приходить до висновку, що серйозного опору нацистам, що йдуть до влади, з боку робітників не буде. Ці дослідження полягали в анкетуванні, що допомагало вивчати неусвідомлені мотиви поведінки людей: «Якщо на питання: «Хто з історичних осіб вам подобається більше за всіх?» — людина відповідала: «Олександр Македонський, Цезар, Наполеон, Ленін», ми інтерпретували цю відповідь як вказівку на «авторитарність», оскільки такий набір свідчив про те, що людина захоплюється диктаторами і полководцями.

Якщо відповідь була: «Сократ, Пастер, Кант, Марк», ми класифікували його як демократичний, тому що людина ставила вище за інших людей, що піклуються про благо людства, а не людей влади». Всього анкета містила 270 питань.

У 1933 р., після приходу нацистів до влади, Франкфуртський інститут перебирається в США. У Нью-Йорку ним проводяться дослідження за програмою «Авторитет і родина», за наслідками яких у 1941 р. виходить перша книга Фромма «Втеча від свободи». Книга Теодора Адорно, що з'явилася у 1950 р., «Авторитарна особистість», також обґрунтовувалася на матеріалах цих досліджень.

Наприкінці 30-х - в 40-і рр. Фромм, все більше розбігаючись в поглядах із Маркузе та Адорно, відходить від Франкфуртської школи. Він займається науковою, викладацькою і суспільною діяльністю, практикою психоаналізу. Клінічна практика приводить його до висновку, що більшість неврозів в сучасному суспільстві не зводяться виключно до біологічних інстинктів, про які говорив Фрейд, а мають соціальне коріння. Цей висновок сприяв остаточному відходу Фромма від ортодоксального фрейдизму.

У 1949 - 1969 рр. Фромм живе у Мексиці. У цей час Фромм присвячує себе дослідженню Нового часу, дослідженню соціальних проектів минулого і сьогодення. Видає книгу «Здорове суспільство», в якій виступає з критикою капіталістичної системи. У 1960 р. Фромм вступає в Соціалістичну партію США. Пише Програму партії. Втім, через партійні суперечки Програма була знехтувана. Але він продовжує займатися політичною діяльністю, виступає з лекціями, пише книги, бере участь в мітингах, а у 1962 р. відвідує Москву як спостерігача на конференції з роззброєння.

У 1968 р. стався перший інфаркт. Після тривалої реабілітації, у 1969 р., він переїздить до Швейцарії, в якій житиме до своєї смерті.

У найсоліднішому віці, зовсім не відчуваючи себе старим, Ерік Фромм зберігає ясність розуму і жвавість сприйняття, що є явною ознакою повноцінного творчого життя. Але фізичне здоров'я не дозволяє відчувати себе цілком молодим: незабаром після закінчення знаменитої роботи «Мати або бути», у 1977 р., з ним трапляється другий, а потім і третій (1978 р.) інфаркт. У ніч на 18 березня 1980 р., за п'ять днів до свого 80-річчя, Ерік Фромм помер від обширного інфаркту.

Соціально-філософські ідеї Фромма

Основні положення концепції Е. Фрома зводяться до таких: виробництво повинно служити людині, а не економіці; стосунки між людиною і природою повинні будуватися не на експлуатації, а на кооперації; антагонізми повсюдно повинні бути замінені стосунками солідарності; вищою метою всіх соціальних заходів повинні бути людське благо і відвернення людських страждань; не максимальне споживання, а лише розумне споживання служить здоров'ю і добробуту людини; кожна людина повинна бути зацікавлена в активній діяльності на благо інших людей і має брати участь у ній.

Основні твори: Втеча від свободи (Escape from Freedom, 1941); Здорове суспільство (The Sane Society, 1955); Мистецтво любові (The Art of Loving, 1961); Революція надії (The Revolution of Hope, 1968); Мати чи бути? (To Have or to Be?, 1976).

Видання українською:

Ерік Фромм. Революція надії [уривки] / Пер. з англ. В. Курганський. // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія. — Київ: «Либідь», 1996. — Стор. 135 - 192.; Ерік Фромм. Мати чи бути? / Пер. з нім. О.Михайлова та А.Буряк. — Київ: «Український письменник», 2010. — 222 с.

ДЖЕРЕЛА:

Э. Фромм. Анатомия человеческой деструктивности. М.: АСТ, 2004.; Э. Фромм. Анатомия человеческой деструктивности. Пер. с нем. Э. Телятниковой. — М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. — 635 с.; Э. Фромм. Бегство от свободы. М.: АСТ — Минск: Харвест, 2005.; Э. Фромм. Бегство от свободы. Человек для самого себя. М.: Изида, 2004.; Э. Фромм. Здоровое общество. Догмат о Христе. М.: АСТ, Транзиткнига, 2005.; Э. Фромм. Искусство любить. СПб.: Азбука-классика, 2004.; Э. Фромм. Революция надежды. Избавление от иллюзий. Перевод с англ.; Предисловие П. С. Гуревича. — М.: Айрис-пресс, 2005. — 352 с.; Э. Фромм. Ради любви к жизни. М.: АСТ, 2000.; Е. Фромм. Мати чи бути?. К.: Укр. письменник, 2010.