Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Філософія політики

Ще одним важливим напрямом сучасної соціальної філософії є філософія політики. Політична діяльність як об'єкт філософського аналізу передбачає аналіз сутнісних рис політики — структурної складової суспільного життя та одного з головних регулятивів соціальних відносин.

Однак треба чітко розмежовувати такі напрями сучасної філософської думки як філософія політики та політична філософія, що становлять методологічно відмінні дослідницькі галузі. Основна відмінність між ними полягає у тому, що політична філософія, зазвичай, є системою світоглядного знання про політику, що означена тією чи іншою політичною ідеологією. Наприклад, неоліберальна політична філософія, неоконсервативна політична філософія тощо.

Тоді як основним завданням філософії політики є аналіз сутності, цінностей та соціально-практичного значення феноменів політичної свідомості, політичних явищ і процесів безвідносно до їхнього ідеологічного чи концептуального змісту. Сучасна філософія політики схильна визначати цей соціальний феномен як комунікативний процес, спрямований на визначення та практичну реалізацію інтересів держави та її громадян.

Головною функцією політики вважається ефективне управління державою, забезпечення її єдності та цілісності. Основний вимір філософсько-політичних досліджень становить аналіз таких феноменів, як влада та її легітимність, правова держава, громадянське суспільство, політична культура тощо у їхньому системному взаємозв'язку. Історія розвитку філософсько-політичних ідей сягає античних часів і розглядається ще у працях Платона (діалоги «Держава», «Політик», «Закони») та Аристотеля (трактат «Політика»).

Античні мислителі значну увагу приділяють питанню найкращої форми політичного устрою, віддаючи перевагу таким формам правління, як монархія та аристократія, і заперечуючи соціальну ефективність демократії, олігархії та тиранії. Надалі питання суспільного устрою та форми правління аналізувалися у працях Т. Гоббса та Дж. Локка, І. Канта та Ґ. Гегеля, М. Вебера, К. Поппера, М. Фуко, Е. Канетті, П. Бурдьє, X. Арендт та цілої плеяди інших мислителів.

У сучасному світі особливої актуальності набувають геополітичні дослідження, яким присвячено праці Ф. Фукуями та С. Гантінгтона, О. Тоффлера, З. Бжезінського, І. Валлерстайна та інших дослідників. Зокрема Ф. Фукуяма обґрунтував ідею «кінця історії» як нового постісторичного етапу цивілізаційного розвитку, що характеризується домінуванням ліберального демократичного устрою сучасних суспільств як найдосконалішої форми політичного правління. Вагомі аргументи проти цієї тези висунув С. Гантінгтон у праці «Зіткнення цивілізацій». Загалом філософія політики — відносно самостійна галузь філософських досліджень, хоча і є похідною від соціальної філософії. Сьогодні вона включає в себе цілу систему ідей щодо осмислення сутності таких соціально-політичних феноменів як політична ідеологія, політичні міфи, public relations тощо.

Філософія політична — розділ філософії, який досліджує політичну спільноту; вивчає такі теми як свобода, справедливість, право, закон і дотримання правових кодексів владою.

Найменший досліджуваний елемент політичної філософії — політична дія. Політична дія спрямована на благо або на збереження чи досягнення політичного блага.

Вона має підґрунтям думку про стан речей. Політична філософія займається пошуком блага (гаразду). Життя у політичній спільнот — це благо. Філософ знає про потреби суспільства, законодавець їх ретранслює у закони, а політик — діє, задля їх досягнення.

Політична філософія історично була пов'язана з пошуками надійного знання про політичні явища. Пізніше, ближче до нашого часу, її стала більше цікавити історія ідей.

Нині з нею суперничає, а в деяких випадках і витісняє її, емпірична теорія, яка шукає свої основи не в розумі, логіці чи інтуїції, а в науково верифікованих пропозиціях. Однак політична філософія зберігає важливу роль в сучасній політології.

Основні напрями в сучасній політичній філософії: Лібералізм, комунітаризм, фемінізм, неомарксизм, неогегельянство, постмодернізм, республіканізм.

Основні концепції:

Свободи, справедливості, рівності, влади, легітимності, насильства, політичного дискурсу, політичного спілкування та інші.

ДЖЕРЕЛА:

Бенетон Ф. Введение в политическую науку. — М.: Весь мир, 2002. — 368 с.; Гаджиев К. С. Политическая Наука. Ч. 1. — М.: Межд. Отн., 1994.; Глущенко В. В. Политология: системно-управленческий подход. — М.: ИП Глущенко В. В., 2008.; Политология: Учебн. пособ. для вузов / ред. и сост. Н. И. Сазонов. — Х.: Фолио, 2001. — 831 с.; Піча В. М. Політологія: Навч. посібн для студ. вищих навч. закл. освіти / Піча В. М., Хома Н. М. — К.: «Каравелла»; Львів: «Новий Світ-2000».