Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Фемістокл (525 - 460 рр. до н. е.)

У 493/492 рр. до н. е., незадовго до першого походу персів проти європейської Греції, Фемістокл, багатий афінянин і представник радикального крила торговельної партії, був обраний на архонта. Він ставить перед собою стратегічну мету — перетворити Афіни в сильну морську державу, без чого, на його думку, неможливо перемогти таку державу як Персія. Тому початок його політичної діяльності спрямований був на укріплення порту в Піреї, що поряд з Афінами. Він закладав нові верфи і зайнявся будівництвом нових, значно більших, ніж у персів, морських суден. Для досягнення своєї мети Фемістокл використовував всі засоби, якщо тільки вони вписувалися в його плани. Для прикладу — під час його архонства була поставлена п'єса Фрініха «Здобуття Мілета», яка справила разюче враження на глядачів Афін і не викликав сумніву той факт, що це було особисте замовлення архонта.

У 492 р. до н. е., в Афіни повертається правитель Херсонеса фракійського Мільтіад. Він побоювався, що перси помстяться йому за участь у іонійському повстанні.

Як представник консервативних аристократичних кіл, він активно включився в політичну боротьбу і висуває свою версію оборони Афін від персів. Мільтіад критикує морські плани Фемістокла і спрямовує орієнтири військової доктрини Греції на сухопутні війська. Така військова доктрина була підтримана консервативною землевласницькою партією і мала підтримку в Аттиці. Бо великі землевласники побоювалися в разі виклику на військову службу широких мас бідноти піднести політичний імідж бідноти. Тому політичні заходи Мільтіада перешкодили програмі реорганізації флоту, яку пропонував Фемістокл.

Незабаром починається перша перська воєнна експедиція — до Греції відправляється велика армія, яку очолював Мардоній. Але загибель частини флоту під час шторму і втрати живої сили від постійних нападів фракійських племен заставили Мавродія відмовитися від вторгнення в грецький поліс і повернути військо назад.

Перський цар готовить нову експедицію. Суть її заключалася в тому, що Греція не мала великого флоту( на морі панувала Персія), і тому Дарій вирішив переправитись до Афін на кораблях, не роблячи великого кругу через Фракію, як задумав в свій час Мардоній. У 490 р. до н. е., перські полководці Датіс і Артаферн переправляється через Егейське море до Афін. Спочатку був спустошений острів Наксос, далі сухопутна армія рушила на Еретрію, а перський флот на Евсею. Після взяття Еретрії, за порадою Гіппія, якому пообіцяли повернути тиранію в Афінах, перси висадились на східному березі Аттики, в Марафонській долині.

Так як скорої допомоги від Спарти чекати було неможливо, бо з релігійних мотивів спартанці обіцяли виступити тільки під повний місяць, 10 афінських стратегів ведуть військо до Марафонської долини, знаходять досить вдалу позицію біля підніжжя гори Пантелікон і закривають шлях до Афін.

І тут у Мальтіада ( він був одним із стратегів), проявився талант військового стратега. Він відкинув версію інших архонтів про відступ військ до Афін, щоб захистити себе мурами міста. Згідно задуму полководця, військо було вишикувано так, щоб центр був слабший. Флангам Мільтіад делегував основну ударну функцію, розраховуючи на прорив персів у центрі і наступним маневром флангів греків оточення і знищення перського війська, яке мало чисельну перевагу. Як показав хід Марафонської битви, Мальтіад вірно прогнозував подальші події — перемога була повною. Греки виграли компанію і відтягнули новий напад персів на цілих 10 років. Хоча, цією перервою скористалися тільки афіняни.

Карта Марафонської битви

Після перемоги при Марафоні в Афінах спершу був святковий настрій. Мільтіад був героєм дня, він відправляється з військом проти грецьких островів виконувати каральну місію за підтримку персів. Під час облоги о. Пароса його було поранено, а коли він повернувся, з ініціативи Алкмеонідів, його було притягнено до суду. Мільтіад був посажений в тюрму, де незабаром помер.

В Афіни знову повертається Фемістокл. Він прекрасно розуміє, що Марафонська битва не знищила Перську імперію і новий цар Ксеркс (Дарій помер у 486 р. до н. е.), не відмовиться від ідеї помститися Афінам за програну баталію 10 років тому.

Марафонська битва (490 р. до н. е.).

Фемістокл виступає на Народних зборах з планом політичної реформи. Він із власного політичного досвіду розуміє, що провести свій план в рамках чинної афінської Конституції буде не просто. Для проведення в життя свого плану державної реформи він вдається до остракізму — силового усунення з політичної арени своїх противників. Спочатку афіняни виганяють родича Пісистратидів Гіппарха (у 487 р. до н. е.), потім черга підійшла до Алкмеоніда Мегакла (у 486 р. до н. е.) і нарешті сталася розправа з Ксантіппом, родичом, по дружині, Алкмеонідів. Так як на чолі державного правління Афін стояли архонти, які обиралися народним голосуванням із середовища знатних і багатих родів, Фемістокл вводить принцип жеребкування при обранні архонтів з 500 кандидатів, які делегуються філами. Тобто, при заміщені посади архонта впливовий вождь партії не міг розраховувати на отримання цієї посади в певний рік. Тому політичне значення архонату починає втрачати свою попередню дієвість. У Афінах залишалася ще рада 500, яка брала участь в розв'язанні важливих державних питань, але члени ради обиралися теж на один рік. Тим паче, що питання управління державними структурами не було її компетенцією.

Досить солідно на час владарювання Фемістокла виглядів ареопаг, члени якого обиралися з колишніх архонтів. Він також не брав участі в управлінні, а дбав лише про охорону встановленої Конституції.

Тому, теоретично влада в Афінах належала народові, але оскільки ні народні маси, ні Народні збори не могли виконувати фукції управління державою, керівництво переходить до вождя народу. Щоб мати таке право, народний «демагог» повинен мати державне «крісло». Такою посадою могло бути лише обрання стратегом, яке проводилося на один рік, але ним допускалося бути кілька років підряд переобраним. Будучи обраним стратегом Фемістокл приступає до реалізації задуманого. Його підтримала Спарта, де царем було обрано ефорами брата Клеомена Леоніда І. Клеомена оголосили божевільним і заарештували.

Тим часом, Ксеркс почав відкрито вести підготовку до реваншу. Він будує канал через Афон, щоб обійти закляте місце загибелі флоту Мардонія. По його наказу створюється система магазинів для провіанту у Фракії, готуються понтони для переправи через Геллеспонт. Знатні роди Фессалії, Фів, Аргосу були на боці Ксеркса. Але він хотів більшого, щоб вигнані з країни греки боролися зі своїми бувшими земляками.

Імперія Ахеменідів ( 558 - 330 рр. до н. е.) — Найбільш відомими її представниками були Кір ІІ, Дарій І, Ксеркс І, Артаксеркс ІІІ.

Відкриті приготування до агресії однозначно переконали Фемістокла в необхідності мати міцний флот. Більшість населення була за нього, а політичний противник Аристид був підданий остракізму. Всі прибутки, які раніше ділилися між народом від розробки Лаврійських срібних копалень Афінської держави, були кинуті на будування флоту. Таким чином, було створено майже 200 трієр. Фемістокл поповнив флот 27 тисячами чоловік, створив особливий загін стрільців з 800 чоловік. Ті, що раніше не брали участі у воєнному захисті країни, реформою Фемістокла були притягнуті до відбування військової служби. Фемістокл, за словами Платона, заснував демократію, зрівнявши в правах з аристократією масу населення.

Але і були слабкі сторони у воєнній доктрині Фемістокла. І першою була та, що між грецькими полісами не було політичної єдності. їх зв'язувала релігія, спільна мова й культура, свідомість племінної єдності. Проте цей зв'язок, не міг об'єднати політично розрізнені народи і частини Греції. Греція зі своїм колоніальним світом займала область від берегів Чорного моря до узбережжя Африки і Сіцілії, при чому кожен окремий поліс жив своїми місцевими інтересами і на одностайність у боротьбі з Ксерксом, тяжко було розраховувати. Ряд полісів займав позицію нейтралітету, а знать Фессалії і Бестії нетерпляче чекала приходу персів. Частина полісів уже допомагала персам, а дельфійський оракул, до якого греки звернулися за порадою, дав невтішну відповідь. Він радив грекам скоритися долі. Восени представники ряду грецьких полісів зібралися на Істмі для розв'язання питань про спільну оборону. Було відпрацьовано стратегію і тактику ведення військових приготувань і сам механізм військової доктрини.

По-перше, був проголошений загальний мир в Греції і проведена політична амністія;

По-друге, керівництво над флотом, як і сухопутними військами, було надано Спарті.

Є різні версії щодо чисельності війська персів. Геродот стверджує, що персів було 1 млн. 700 тисяч пішого війська, 80 тисяч вершників і 3 млн. обозу. Німецький вчений Дельбрюк відстоює цифру лише 45 - 55 тисяч піхоти, хоча, однозначно вказують всі — їх було значно більше ніж греків.

Боротьба почалася боєм на морі. Так як афінський контингент у флоті (127 суден) був найсильнішим, то вирішальний вплив на хід подій належав командувачу афінським флотом Фемістоклу. Як показали подальші події афінський флотоводець був від природи надзвичайно честолюбцем, судячи по його дотепних висловах. Коли його обрали головним на флоті, він не займався нічим, а всі текучі справи лишав на останній день, щоб виконуючи зразу все, справити у присутніх враження людини надзвичайно грандіозної і сильної. Антифонт спочатку відносився до Фемістокла з неповагою, але коли до нього прийшла слава, став йому прислужуватися. «Юначе, — сказав йому Фемістокл, — ми обидва, хоча і пізно, стали розумніші». Із всіх претендентів на руку його дочки, він віддав переваги хорошій людині, хоч і не багатій, тому що, говорив він, шукав людину, якій потрібні гроші, а не гроші, яким потрібна людина.

Морська битва між греками і персами.

Уже в перший день Фемістоклу вдалося захопити кілька суден персів. А на третій день, захищаючи Фермопільську ущелину, героїчно гине спартанський цар Леонід. А далі була красива перемога біля острова Саламін, де Фемістокл розгромив перський флот. Перси віступили спочатку у Фалерську гавань, а потім Ксеркс наказав залишкам свого війська повертатися до берегів Малої Азії.

Фемістокл спочатку хотів переслідувати недобите перське воїнство, але пелопоннесці виступили на військовій раді проти цього задуму, вважаючи його надто рискованим. Тому він обмежується лише каральною експедицією проти тих, хто підтримав ворогів грецького полісу. Тобто, історія повторилася за сценарієм Мальтіада як і в часи після Марафонської битви.

Карта Саламінської битви 480 р. до н. е.

У Греції залишалася ще сухопутна армія персів, яка перебувала в Бестії, правляча знать якої підтримувала Ксеркса і навіть воювала проти Фемістокла. Очолював її Мавродій. Він відмовився іти проти Пелопоннесу і почав вести переговори з Афінами на предмет визнання суверенітету Персії над усією Грецією. Взамін обіцяв повну свобода афінянам, розширення їхньої території і панування над усім грецьким полісом.

Афіняни рішуче відкинули цю пропозицію. Помінялися їх погляди на подальшу долю народів Малої Азії. Спартанці, і особливо Єврібіад, були за продовження війни на території Малої Азії. Але проти тепер були афіняни. Вони все частіше стверджували, що план Фемістокла був невірний. Політичний вплив його падає і на наступний рік (весна 479 р. до н. е.), його не обирають головним стратегом. Ними стають ті, що були піддані остракізму раніше — Аристид і Ксантіппа. Саламінська морська перемога, героєм якої був стратег Фемістокл, мала велике історичне значення. Вона сприяла об'єднанню міст-полісів, що давало можливість грекам переходити в контрнаступ, тобто вести наступальну війну. Тим паче, що Греція стала уже, дякуючи Фемістоклу, і морською державою.

Греко-перська битва

У 478 р. до н. е. з ініціативи Афін був створений Делоський морський союз, який отримав назву від острова, де проходила ця подія. На чолі союзу стали Афіни, політичною метою яких було продовження військової баталії з Персією і визволення всіх грецьких держав від влади персів. Така поступливість Спарти не могла не викликати подиву, оскільки вона залишалася найсильнішою у військовому відношенні державою грецького полісу. Та і керівництво об'єднаною армією з 477 р. до н. е., належало також спартанцям. Хоча після взяття Візантія союзники відмовилися підкорятися спартанському керівництву.

Виникає питання — чому спартанці відмовилися від військової гегемонії, яка по праву належала їм? Фукідід пояснює, що Спарта боялася, щоб «відправлені за кордон полководці можуть бути підкуплені».

Подібну причину приводить і Плутарх. Важливу роль у цій справі відіграв спартанський цар Павсаній. Фукідід цитує два листи переписки Павсанія з Ксерксом.

Програвши війну, Персія вирішила виправдати політичну ситуацію шляхом дипломатичних інтриг. Одна з них — спроба Ксеркса підкупити Павсанія. У 479 р. до н. е. вніс суттєві корективи в політичну ситуацію на грецькому полісі. Досить швидко були забуті декларації про єдність еллінів, про спільну боротьбу за свободу.

Особливо відчутними стали протиріччя між Спартою та Афінами, які бажали використати сумісні перемоги у своїх цілях. Аристократи були за союз зі Спартою. Афінські громадяни ще не могли усвідомити те, що говорив Фемістокл — Спарта в майбутньому стане основним ворогом Афін.

Але всі інші події відбувалися уже без Фемістокла. У 471 р. до н. е., його звинувачують у зраді, як доказ — були пред'явлені листи переписки із Спартою, піддають остракізму і виганяють з Афін.

Він поселяється в Аргосі, пізніше вимушений втікати до нового перського царя Артаксеркса Першого в Сузи, який довірив знаменитому еллінському полководцю управління містами в Малій Азії. Не бажаючи виконувати накази правителя Персії і воювати проти своїх земляків, Фемістокл покінчив життя самогубством. Говорять, що він випив швидко діючий яд.

Саламінська битва (480 р. до н. е.).

Інші дослідники стверджують, що він випив бичу кров. На той час Фемістоклу було 65 років, із яких більшість він присвятив політичній діяльності. Коли перського царя повідомили про смерть Фемістокла, той відчув до нього повагу. Його похоронили в Магнезії, де поставили за заслуги перед грецьким народом, досить вишукану і багату гробницю.

Хоча існує і інша версія про останні роки життя знаменитого грека — нібито перський цар віддав йому у довічне володіння місто Магнезію в Малій Азії на ріці Меандрі, де Фемістокл прожив останні роки і помер як васал царя.

ДЖЕРЕЛА:

Балух В.О. Історія античної цивілізації. — Т.1. Стародавня Греція: Підручник. — Чернівці: 2007 — 656 с.; Політичні портрети Стародавнього світу. Кн. І. — Антична Греція.: навч. посібник / укл.: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.С. Шачковська. — Умань: ПП Жовтий О.О., 2011. — 635 с.