Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Фемінізм

ФЕМІНІЗМ — прагнення до рівності жінок з чоловіками; у вузькому сенсі жіночий рух . Фемінізм (англ. Feminism) — низка рухів та ідеологій, які поділяють одну спільну мету: визначення, встановлення і досягнення рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав для жінок. Це включає у себе прагнення встановити рівні можливості для жінок у сфері освіти та праці. Феміністкою є людина, яка обстоює або підтримує права та рівність жінок.

Феміністські рухи виступали та продовжують виступати за права жінок, у тому числі за право на голос, займання державних посад, працю, отримання справедливої заробітної плати або рівної оплати праці, володіння власністю, отримання освіти, укладання договорів, рівні права у шлюбі та декретну відпустку. Послідовниці фемінізму також займаються сприянням фізичній недоторканості і цілісності та захистом жінок і дівчат від зґвалтування, сексуальних домагань, та насильства у сім'ї.

Теорія фемінізму, яка виникла з феміністського руху , прагне зрозуміти природу тендерної нерівності шляхом вивчення соціальних ролей жінок і пережитого досвіду; було розвинено теорії у різних галузях знань з метою реагування на таке питання, як соціальне конструювання гендеру.

Парад суфражисток у Нью-Йорку, 6 травня 1912

Шарлю Фур'є, утопічному соціалісту та французькому філософу, приписують створення слова «feminisme» у 1837 р. Слова «feminisme» та «feminist» вперше з'явилися у Франції та Нідерландах у 1872 р., у Великобританії у 1890-х рр., і у Сполучених Штатах у 1910 р. Залежно від історичного моменту, культури та країни, послідовники фемінізму у всьому світі мали різні причини та цілі. Більшість західних феміністських істориків стверджують, що всі рухи які борються за визнання прав жінок слід вважати феміністськими рухами, навіть якщо вони самі не вживали (чи вживають) цей термін щодо себе. Інші історики ж стверджують, що термін повинен обмежуватися сучасним жіночим рухом та його послідовниками. Такі історики, говорячи про ранні рухи використовують термін «прото-феміністський».

Історія сучасних західних жіночих рухів поділяється на три «хвилі». Кожна хвиля мала справу з різними аспектами одних і тих самих феміністських питань. Перша хвиля включає в себе суфражистські рухи дев'ятнадцятого і початку двадцятого століть, які просували право жінок на голос. Друга хвиля почалася у 1960-х рр. і була пов'язана з ідеями та виступами жіночого визвольного руху. Друга хвиля агітувала за правову і соціальну рівність для жінок. Третя хвиля, починаючи з 1990-х рр., є продовженням і реакцією на відчутні невдачі другої хвилі фемінізму.

ФЕМІНІЗМ «ПЕРШОЇ ХВИЛІ»

Початком організованого руху вважається 1848 р., коли в Сенека Фоллз (штат Нью-Йорк, США) пройшов з'їзд із захисту прав жінок під гаслом «Усі жінки і чоловіки створені рівними». У 1869 р. Джон Стюарт Мілл опублікував свою працю «Підпорядкування жінок», у якій відзначив, що «законодавча підтримка підпорядкування однієї статі іншій — шкідлива і є однією з головних перешкод на шляху до загальнолюдського удосконалення». На зламі століть британський парламент ухвалив закони, що надали право неодруженим забезпеченим жінкам вступати до університетів, медичних шкіл, володіти власністю і управляти нею (з 1882), а з 1894 р. дав жінкам право голосу на місцевих виборах.

ФЕМІНІЗМИ «ДРУГОЇ ХВИЛІ»

Після Другої світової війни одним з важливих завдань жіночого руху стає боротьба за фактичну реалізацію прав жінок, визнаних на законодавчому рівні. Під час протестних виступів 60 - 70-х рр. у США і Європі феміністський рух стає масовим явищем («друга хвиля»).

КРИТИКА ФЕМІНІЗМУ

Фемінізм приваблює до себе увагу тим, що він приніс істотні зміни в західне суспільство. Хоча в цілому багато принципів фемінізму загальноприйняті, деякі з них продовжують піддаватися критиці.

Деякі з критиків (як чоловіки, так і жінки) вважають, що феміністки сіють ворожнечу між статями і пропагують ідеї чоловічої неповноцінності. Ці критики відзначають, що якщо в деяких феміністських творах замінити слова «чоловік» і «жінка» на відповідно «чорношкірі» і «білі», то в результаті ці твори звучатимуть як пропаганда расизму. Багато критиків руху вважають, що говорячи про рівноправ'я статей, феміністки сучасності пропагують ідеологію, в центрі якої стоїть жінка. Ці критики відзначають незмінно підвищену увагу лише до тих питань, які стосуються жінок. На їхню думку, така подача матеріалу змушує послідовників цієї ідеології бачити світ лише через призму жіночих проблем, тим самим спотворюючи сприйняття світу і створюючи стійкі забобони. Критики фемінізму стверджують, що у країнах Заходу тепер через феміністський рух чоловіки піддаються дискримінації. Ті, хто дотримуються такої думки, відзначають, що рівень суїцидів серед чоловіків в США в чотири рази вищий, ніж серед жінок; цей показник істотно збільшився у період з 1980-х - 1990-і рр.; 72% усіх самогубств були вчинені білими чоловіками; трохи більше половини всіх самовбивць — дорослі чоловіки у віці 25 - 65 років. Іншим прикладом дискримінації чоловіків у багатьох країнах, є служба в армії за призовом чоловіків, що є прямою дискримінацією за статевою ознакою, при цьому варто зазначити, що цей факт є результатом державної політики, а не діяльності феміністок. Потрібно зауважити як виняток той факт, що в Ізраїлі військова повинність поширюється на всіх громадян, незалежно від статі.

Багато людей виступають проти феміністського руху тому, що вони вважають його причиною руйнування традиційного устрою життя і знищення звичних ролей, традиційно вказаних чоловікам і жінкам залежно від їхньої статі. У зв'язку з цим говориться, що між чоловіками і жінками існує ціла низка природних відмінностей, і що все суспільство лише виграє від їхнього визнання.

Інколи лунають голоси критиків, які вважають, що соціальні зміни і законодавчі реформи зайшли дуже далеко, і тепер вони негативно впливають на чоловіків, які мають дітей. Наприклад, неодноразово говорилося про те, що у судових слуханнях про опікунство права батька явно пригнічуються, оскільки перевага на опікунство дітей найчастіше віддається матері, а не батькові.