Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016
Українська національна партія (УНП)
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ПАРТІЯ (УНП) — єдина легальна українська політична партія, яка діяла на окупованих Румунією українських землях у 1927 - 1938 рр. Осідок партії містився у Чернівцях. Партія продовжувала традицію Української національно-демократичної партії на Буковині за австрійського часу.
УНП виступала проти румунізації українського населення, домагалася впровадження української мови в школах, у церкві та перегляду аграрної реформи. Румунський шовінізм став на перешкоді здійсненню цих пропозицій.
УНП діяла лише на Буковині; вона не мала постійної організації і кадрів, а діяла за допомогою мужів довір'я. При виборах УНП нараховувала пересічно близько 32 000 виборців. З уваги на румунський виборчий закон, УНП вступала у виборчі союзи з румунськими партіями (національно-цараністською, ліберальною, радикально-аграрною).
Головою УНП був Володимир Сергій Залозецький (посол до парламенту і сенату), секретарем — Ю.Сербинюк.
Посли до парламенту: В.Дутчак, О.Шкраба, Ю.Сербинюк, Д.Маєр-Михальський.
Інші діячі: Л.Когут, А.Кирилів, І.Стрийський, І.Жуковський, Ю.Лисан, Р.Ясеницький, М.Вітан, М.Сивий та ін.
Пресові органи, близькі до УНП: «Рідний Край», «Час», «Народна Воля», «Рада».
У 1938 р. — у Румунії скасовано всі політичні партії, у тому числі й УНП.
ДЖЕРЕЛА:
Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник. — Львів: Астролябія. — 2005. — 488 с.; Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.— Львів: Тріада плюс. — 2004. — 528 с.; Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного. — К.: Арістей. — 2006. — 432 с.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 06/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.