Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016


Традиція

ТРАДИЦІЯ — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління у покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

Традиція (від лат. Traditio — передача) — це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу. Традиції тією чи іншою мірою і у тих чи інших формах присутні у будь-якому суспільстві і практично в усіх сферах культури. Традицію можуть утілювати певні суспільні інституції, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, обряди і т. д. Поняття стилю і традиції іноді вживаються щодо формально (зовнішньо) схожих феноменів.

«Винайдення традиції» (англ. Invention of tradition) — модерністська історична концепція, яка стала популярною після виходу однойменного збірника статей за редакції Ерика Гобсбаума і Теренса Рейнджера.

«Винайдення традиції» — одна з найвідоміших і найвпливовіших праць з історії ідей. У книжці на багатому фактичному матеріалі шотландської, англійської, британської, валлійської, колоніальної індійської та африканської історій проаналізовано, як винаходять нові та переформульовують старі традиції, видаючи їх за давні і сталі.

Термін «винайдена традиція» використовують у широкому, але цілком окресленому сенсі. Він охоплює як «традиції» власне винайдені, розроблені й формально запроваджені, так і ті, що з'являються менш помітно протягом якогось короткого періоду, може за кілька років, і поширюються дуже швидко.

Під «винайденими традиціями» у книжці маються на увазі культурні практики ритуального або символічного характеру, які ставили за мету легітимізувати інституції, виразити належність до спільноти та прищепити певні цінності й норми поведінки через повторюваність, що автоматично передбачає зв'язок з минулим, та через наголошування на історичній давності, часто фіктивній. Ці практики зазвичай прямо чи опосередковано обумовлені заведеними правилами і, як правило, прагнуть де тільки можна встановити зв'язок з відповідним історичним минулим. Промовистий приклад — свідомий вибір готичного стилю для відбудови британського парламенту у XIX ст. і так само свідоме рішення після Другої світової війни відновити парламентську залу за тим самим планом, який був раніше.

Уперше збірка «Винайдення традиції» вийшла у 1983 р. і відтоді витримала щонайменше 12 перевидань різними мовами. Українською мовою книжка з'явилася у 2005 р. у перекладі Миколи Климчука (друге видання — 2010 р.).

ДЖЕРЕЛА:

Традиция / Гофман А. Б. // Тихоходки — Ульяново. — М.: Советская энциклопедия, 1977. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров; 1969 - 1978, т. 26).; Рене Генон. Очерки о традиции и метафизике. — СПб., 2000. — С. 56 - 57.; Есаулов И.А. Духовная традиция в русской литературе // Литературная энциклопедия терминов и понятий. М., 2001.; Нечипуренко В. Н. Ритуал (опыт социально-философского анализа). — Ростов-на-Дону, 2002. — С. 110 - 111.; Косинова О. А. К вопросу о трактовке понятия «традиция» в отечественной педагогике // Электронный журнал «Знание. Понимание. Умение». — 2009. —№ 2 — Педагогика. Психология.; Макаров А.И. Традиция против истории в философии современного европейского традиционализма // Диалог со временем. Альманах интеллектуальной истории. — М, 2001. — № 6. — С. 275 - 283.; Полонская И. Н. Традиция: от сакральных оснований к современности. — Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 2006. — 272 с.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 06/02/2024

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.