Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Томашівський Степан (9 січня 1875 - 21 грудня 1930 рр.)

ТОМАШІВСЬКИЙ СТЕПАН (9 січня 1875 - 21 грудня 1930 рр.)

Український історик, публіцист і політик. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1899 р.), був головою НТШ у 1913 - 1915 рр. Автор низки праць з історії української державності. До загальної школи та гімназії ходив у Самборі, де 1895 р. склав іспит зрілості. Університетські студії, перервані однорічною військовою службою у 1898/99 рр., відбував на філософському та правничому факультетах Львівського університету (учень М. Грушевського й Л. Фінкеля), навчання на яких закінчив у 1900 р.

У 1900 - 1910 рр. — вчителював у гімназіях Бережан і Львова, з 1910 р. — доцент історії Австрії у Львівському університеті. У 1914 - 1918 рр. — член Бойової Управи Українських Січових Стрільців. У 1919 р. радник делегації ЗУНР на мирній конференції в Парижі. Організатор Українського національного комітету у Парижі у 1919 р. 19 грудня 1919 р. видав декларацію, якою оголосив себе «представником і оборонцем національних інтересів України перед політичним світом», заявив, що УНК... уважає повне воскресення України в етнографічних кордонах, з'єдинених з сильною Росією в федерації.

У 1920 р. — голова дипломатичної місії ЗУНР в Лондоні. 14 травня 1920 р. у Лондоні Представник ЗУНР у Парижі С.Томашівський — у порозумінні з Є. Петрушевичем — подав головам союзних держав меморіал — про потребу утворення нейтральної незалежної західноукраїнської держави — Галицької Республіки (Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Закарпатська Русь і Лемківщина).

У 1921 - 1925 рр. — у Берліні, з 1926 р. вчителював у Львові, з 1928 р. — доцент історії України у Краківському Університеті.

Наукові дослідження Томашівського присвячені головним чином Хмельниччині й Мазепинській добі. Він виконав велику роботу в архівах Львова, Кракова, Відня, Будапешту і Ватикану.

Важливіші археографічні публікації: «Акти про народні рухи й руські соймики у Галичині 1648 - 51 pp.» («Жерела до історії України-Руси», т. IV - VI, 1898 - 1902 - 1913); «Ватиканські матеріали до історії України, т. І. Донесення римських нунціїв про Україну 1648 - 1657» (там же, т. XVI, 1919); матеріали з польських і австрійських архівів до історії мазепинської доби (в ЗНТШ).

На перших працях Томашівського позначився вплив Грушевського: «Матеріали до історії Хмельниччини», ЗНТШ, т. 14, 1896; «Народні рухи в Галицькій Русі 1648 p.», ЗНТШ, т. 23 - 24, 1898, лежали ще в площині народницьких ідей тогочасної історіографії.

Дальші студії Томашівського, зокрема, присвячені Мазепинській добі, поставили перед ним проблему державницького чинника в українському історичному процесі («Словацький висланник на Україні 1708 - 1709», «Наук. Збірник, присвячений М. Грушевському», 1906 р.; «Угорщина і Польща на початку 18 ст.», ЗНТШ, т. 83 - 86, 1908; «Із записок Каролінців про 1708 - 09 p.», ЗНТШ, т. 92, 1909; «Листи Петра В. до А. М. Сєнявського», там же; «Мазепа і австрійська політика», там же; «Причинки до історії Мазепинщини», Л., 1910 та ін.).

Вплив нових ідей позначився також на пізніших студіях з історії Хмельниччини («Один момент під Зборовом 1649 p.», ЗНТШ, т. 107 - 108, 1913; «Між Пилявцями і Замостям», «Жерела до історії України-Руси» VI, 1913; «До історії перелому Хмельниччини». «Ювілейний Збірник ВУАН на пошану Д. Багалія», К. 1927). Але щойно досліди в царині українського середньовіччя дали змогу Томашівському ширше розгорнути картину українського історичного процесу й забезпечили йому, поряд з В. Липинським, провідне місце в українській державницькій історіографії.

У 1919 р. вийшла у Львові праця Томашівського «Українська історія. Старинні і середні віки», в якій він дав державницьку синтезу історії України княжої й литовсько-польської доби. Характерною особливістю його концепції було те, що він виділяв роль західно-українських земель, вважаючи Галицько-Волинську державу першою національною українською державою. Цей перехід з народницьких позицій на позиції державницькі поглиблював ідейно-політичні (зокрема на галицькому ґрунті) й особисті розходження між ним і Грушевським, що врешті призвело до розриву між ними (виступи Томашівського у пресі, його опозиція у рамках НТШ 1913).

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. — К., 2000; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000.; Українське державотворення: Слов.-довід — К., 1997.