Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Теорія політична

Теорія політична — важливий підрозділ політичної науки, який націлений на оцінку, пояснення і прогнозування політичних феноменів; система основних ідей у сфері політичних знань. У політології існує тенденція використовувати поняття «теорія» у вузькому його розумінні — на відміну від уніфікованого значення, яке склалося в науковій методології. Теорія у політології, як правило, максимально наближена до певного комплексу ідей, припущень, переконань і поглядів на політичну реальність або на будь-яку сферу політичних процесів. У такому розумінні теорія політична співвідноситься, з одного боку, із суспільно-політичною практикою, різними видами діяльності, а з іншого — ототожнюється з емпіричними політологічними дослідженнями. За сучасних умов теорія політична утворює кілька дуже різних, але взаємопов'язаних пластів. Перший з них становить оцінку більш або менш віддаленого минулого. Другий — репрезентує оцінки сьогоднішніх процесів. Цей пласт містить немало правильних оцінок, але не виключає і помилкових, що в основному пов'язано з обмеженістю інформації або з тим, що багато процесів і тенденцій перебувають у зародковому стані й недоступні для практичного вивчення. Третій пласт теорії політичної є політичним прогнозом, що спирається здебільшого на просту екстраполяцію існуючих і вже визначених процесів. І, нарешті, четвертий пласт теорії політичної — це ідеал, що існує об'єктивно як невід'ємний складник суспільно-політичного життя і суб'єктивно виступає як джерело оптимізму.

Розвиток теорії політичної все частіше відбувається під впливом теоретичної фізики, математики, синергетики та інших наук, які досягли значних успіхів у вивченні складних систем і процесів. За цих умов істотного значення набувають при розв'язанні проблем теорії політичної логіко-методологічні нормативи її формування, напрацьовані сучасною наукою. Дедуктивна організація теорії політичної стає гносеологічним ідеалом, на який усе більше орієнтується методологія політичних досліджень. Такий тип доцільно назвати теоретико-дедуктивним, оскільки ця назва фіксує дві найхарактерніші його особливості. Вони представлені специфічним співвідношенням абстрактного і конкретного в політологічному законі, який, з одного боку, повинен формуватися на досить високому рівні узагальнення, а з іншого — мусить мати досить конкретний зміст.

Емпірико-дедуктивна теорія політична складається з чотирьох важливих компонентів:

1) базових теоретичних понять;

2) змінних;

3) номологічних суджень (теоретичних законів);

4) логічної форми.

Перший з названих компонентів засвідчує, що теорія політична складається з понять, які окреслюють якісну своєрідність досліджуваних політичних явищ, тому іноді їх називають класифікаційними. Теоретичні поняття можуть бути різного рівня абстракції, що визначається масштабом відповідної концепції, її рівнем узагальнення.

На верхівці «піраміди» теорії політичної перебувають гіпотези або постулати найвищого рівня абстрактності, з яких виводяться всі теоретичні судження нижчого рівня узагальнення (гіпотетико-дедуктивна теорія політична). Поряд з названим типом теорії політичної існує так званий дескриптивний тип, з допомогою якого встановлюється причинна залежність між досліджуваними чинниками. Дескриптивна, або феноменологічна, теорія політична становить початковий етап теоретичної систематизації. її структура складається з визначень сукупності емпіричних закономірностей, досліджуваної групи явищ. Феноменологічну теорію політичну слід розглядати як перехідну форму знання від емпіричного до власне теоретичного. Існує також нефеноменологічна (пояснююча) теорія політична, яка з'ясовує емпіричні регулярності, що утворюють дескриптивну теорію.

Логічна структура теорії політичної має такий вигляд: загальна політична теорія; концептуальна схема даної сфери політологічного дослідження; пояснююча гіпотетико-дедуктивна теорія політична; дескриптивна теорія політична (емпірична теорія політична); емпіричне політичне дослідження.

ДЖЕРЕЛА:

Бенетон Ф. Введение в политическую науку. — М.: Весь мир, 2002. — 368 с.; Гаджиев К. С. Политическая Наука. Ч. 1. — М.: Межд. Отн., 1994.; Глущенко В. В. Политология: системно-управленческий подход. — М.: ИП Глущенко В. В., 2008.; Политология: Учебн. пособ. для вузов / ред. и сост. Н. И. Сазонов. — Х.: Фолио, 2001. — 831 с.; Піча В. М. Політологія: Навч. посібн для студ. вищих навч. закл. освіти / Піча В. М., Хома Н. М. — К.: «Каравелла»; Львів: «Новий Світ-2000».