Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Теорії влади

Реляційні теорії влади — можливість і здатність одних індивідів управляти процесом прийняття рішень на локальному чи національному рівні, не дивлячись на активний чи пасивний спротив інших індивідів чи соціальних груп.

Можна виділити три різновиди реляційної влади: теорії «опору», «обміну ресурсами» і «розділу зон впливу».

Теорії опору (Д. Картрайт, Дж. Френч, Б.Рейвен) розглядають владу як ставлення, у якому суб'єкт пригнічує опір об'єкта.

Теорія обміну (П. Блау, Д. Хинксон, К. Хайнигс) трактують владу як ситуацію обміну ресурсами, що розподілені нерівномірно. Залишки ресурсів можуть трансформуватися у владу.

Теорія розділу сфер впливу (Д. Ронг) — влада — це взаємодія, у якій учасники періодично міняються ролями.

Системні теорії влади розглядають владу як безособову властивість будь-якої соціальної системи.

У межах цієї концепції виділяють кілька напрямів:

- влада як атрибут макросоціальної системи. Так, для Т. Парсонса влада — це узагальнений посередник у політичній системі. Він порівнював її з грішми, які виступають узагальненим посередником економічного процесу.

- комунікативний підхід (Х. Арендт, К. Дойч, Ю. Хабермас) розуміє владу як засіб багатостороннього інституціонального спілкування. Дійсний прояв влади полягає в здатності прийти до певної згоди і забезпечити інтеграцію суспільства;

Біхевіористські концепції влади розглядають владу як відносини між людьми, при яких одні володарюють, а інші підпорядковуються.

Виділяється кілька варіантів трактувань:

- силова модель (Г. Лафсуелл) засновується на тому, що першопричиною влади є психологічний імпульс — бажання влади. Із зіткнень і взаємодій індивідуальних воль до влади будується вся політична матерія.

- ігрова модель (Ф. Знанецький) Боротьба за владу може мотивуватися «ігровим» характером, що приносить задоволення учасникам. Політика — це поле гри, театр, де успіх залежить від спритності, акторства і здатності суб'єкта до перевтілення.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.