Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Тард Жан Габріель

ТАРД ЖАН ГАБРІЕЛЬ (12 березня 1843 - 13 травня 1904 рр.)

Французький соціолог і кримінолог, один із засновників суб'єктивно-психологічного напряму в західній соціології.

Народився в невеликому містечку Сарла на півдні Франції (неподалік від Бордо) в сім'ї юристів: мати належала до родини адвокатів, а батько працював суддею в рідному місті хлопчика. Початкову освіту Тард придбав у місцевій єзуїтській школі, отримавши при її закінченні у 1860 р. ступінь бакалавра мистецтв. Надалі він планував продовжити освіту на ниві політехнічних наук, але через проблеми зі здоров'ям був змушений зупинитися на вивченні права в рідному Сарла. Почавши вивчати юриспруденцію в своєму провінційному містечку, він закінчив своє юридичну освіту вже в Парижі у 1866 р.

Після здобуття вищої освіти повернувся в Сарла і продовжив сімейну професійну традицію. У 1867 р. обійняв посаду помічника судді в рідному місті, через два роки став тимчасовим суддею Сарла, а з 1875 - 1894 рр. був постійним суддею.

Крім судової практики встигав займатися і наукою. З 1880 р. його роботи регулярно публікувалися в «Філософському огляді». З 1887 р., паралельно з виконанням посади судді, працював співдиректором Архівів кримінальної антропології. Перші роботи Тарда були присвячені кримінології. Чільне місце серед них займають монографії «Порівняльна злочинність» (1886) і «Філософія покарання» (1890). Ці праці створили своєму автору репутацію серйозного дослідника, відомого далеко за межами його рідного містечка.

Крім кримінології Тард почав займатися і соціологією. Свою оригінальну соціологічну теорію Тард розробив ще у 1870-і рр., але довгий час не публікував.

Однак тільки після смерті своєї матері у 1894 р. Г. Тард зміг повністю віддатися науці. Він покинув провінційний Сарла і поїхав до Парижа, щоб стати директором секції кримінальної статистики Міністерства юстиції Франції.

З 1896 р. почалася його викладацька діяльність, яка розвивалася динамічно. Г. Тард працював відразу в двох місцях — у Вільній школі політичних наук і в Вільному коледжі соціальних наук. У 1900 р., після першої невдалої спроби, зайняв пост професора і став завідувачем кафедри сучасної філософії в Колеж де Франс. У тому ж році його обрали членом Академії моральних і політичних наук.

У 1898 р. вийшла друком його головна книга — «Соціальні закони».

Викладацька діяльність була основним його заняттям аж до смерті. Помер 12 травня 1904 р. у Парижі.

ТЕОРІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА

У соціології Тард, як і його сучасник Еміль Дюркгейм, засновував свої теорії на статистичних даних, цікавився природою соціальних норм, надавав велику увагу порівнянні як методу наукового дослідження. Однак на противагу теоріям Дюркгейма, де центральна роль завжди відводилася суспільству, яке формує людину, Тард сконцентрував свою увагу на вивченні взаємодії людей (індивідуальних свідомостей), продуктом якого виступає суспільство. Зробивши основний акцент на вивченні індивідів, він активно виступав за створення соціальної психології як науки, яка повинна стати фундаментом соціології.

На думку Тарда, основою розвитку суспільства виступає соціально-комунікаційна діяльність індивідів в формі наслідування (імітації) — «суспільство, в кінці кінців, є наслідування». Під процесом наслідування розуміється елементарне копіювання і повторення одними людьми поведінки інших. Процеси копіювання і повторення стосуються існуючих практик, вірувань, установок і т. д., які відтворюються з покоління в покоління завдяки наслідуванню. Цей процес сприяє збереженню цілісності суспільства.

Іншим важливим поняттям в поясненні розвитку суспільства, за Тардом, є «винахід» (або «нововведення»). Воно розглядається Тардом як процес адаптації до мінливих умов навколишнього середовища. Все нове, що виникає в суспільстві (будь то ідеї або матеріальні цінності) — результат творчої діяльності нечисленних обдарованих особистостей. Раз виникнувши, нове явище призводить в дію процес наслідування. Затвердження всіх основних соціальних інститутів відбулося, за Тардом, саме тому, що звичайні люди, не здатні винайти щось нове, стали наслідувати творцям-новаторам і використовувати їх винаходу.

Таким чином, діяльність небагатьох новаторів і винайдені ними нововведення є, на думку Г.Тарда, основним двигуном соціальної еволюції, сприяючи розвитку суспільства. Слід при цьому враховувати, що найбільшого поширення отримують не будь-які «винаходи», а ті, які в цілому вписуються в уже існуючу культуру і не сильно суперечать її основам.

Боротьба між собою різних «винаходів», по різному вирішують виниклі перед суспільством проблеми, призводить до виникнення опозиції (протидії інноваціям). її результатом є різного роду суперечки, конфлікти і протистояння (аж до військових дій). Проте, на зміну будь-якої опозиції зазвичай приходить адаптація, засвоєння «винаходу». На цьому цикл соціальних процесів завершується, і суспільство не змінюється, поки будь-якої новатор не зробить нового «винаходу».

ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА НАТОВПУ

Особливою темою досліджень Тарда було порівняльне вивчення натовпу і публіки. Полемізуючи з Г.Лебона, Тард виступав проти опису сучасної йому дійсності як «століття натовпу». З його точки зору, XIX століття — це, скоріше, вік публіки. Протиставляючи ці два поняття, Тард підкреслював необхідність тісного фізичного контакту між людьми в разі, коли мова йде про натовпі, і достатність розумових зв'язків для виникнення публіки. Таке духовну єдність розумілося вченим як спільність думок, інтелектуальна спільність.

Величезну роль у становленні «суспільства публіки» грають ЗМІ, які формують в людях спільність думок незалежно від їх місця розташування.

У сфері уваги Г.Тарда перебувала не тільки загальна соціологічна теорія суспільного розвитку, а й деякі особливі розділи суспільствознавства — такі як політологія (робота «Перетворення влади»), економіка ( «Економічна психологія», «Реформа політичної економії»), кримінологія («Порівняльна злочинність» і «Філософія покарання »), мистецтвознавство («Суть мистецтва»).

РОЗВИТОК ІДЕЙ Г. ТАРДА

У Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст. ідеї Тарда користувалися великою популярністю. Багато його книги були переведені на російську мову відразу ж після їх публікації у Франції. Його погляди вплинули на концепції російської «суб'єктивної школи» (П. Л. Лавров, Н. К. Михайлівський, С. Н. Южаков, Н. І. Карєєв).

Протилежність підходів Дюркгейма і Тарда до вирішення проблеми про те, що первинне — суспільство або індивід, поклала початок сучасній полеміці прихильників трактування суспільства як єдиного організму і їх супротивників, які вважають суспільство сумою самостійних індивідів.

Сучасні вчені визнають важливість внеску Тарда в розвиток соціологічної науки. Німецький соціолог Юрген Хабермас вважає, що саме Тард став засновником таких популярних в наші дні напрямків соціології як теорія масової культури і аналіз громадської думки. Оскільки, однак, у соціології ХХ ст. домінує уявлення про визначальний вплив суспільства на індивіда, а не навпаки (як у Тарда), то в наші дні Тард менш популярний, ніж його опонент Дюркгейм.

ДЖЕРЕЛА:

Баженов Н. Н. Габриель Тард, личность, идеи и творчество: [Речь, произнесенная в торжественном годичном заседании Моск. общ. невропатологов и психиатров 31 окт. 1904 г.] / Н. Баженов. — М.: типо-лит. И. Н. Кушнерев и К, 1905. — 31 с.; Бачинин В. А. История философии и социологии права: Для студентов юридических, социологических и философских специальностей / В. А. Бачинин. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2001. — 335 с.; Давыдов Е. Еще одно определение преступления / Е. Давыдов. // Журнал Министерства юстиции: [№ 3. Март — № 4. Апрель]. — СПб.: Типография Правительствующего Сената, 1899. — № 3. — С. — 180 - 189.; Криминология: Учебник / И. Я. Козаченко, К. В. Корсаков. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2011. — 304 с.; Тарновский Е. Н. Характеристика Габриэля Тарда в речи А. Эспинаса [Текст] / Е. Н. Тарновский. // Журнал Министерства юстиции. — 1910. — № 1, январь. — С. 102 - 110.; Шейнис Л. Теория Тарда и Ломброзо о преступлениях анархистов / Л. Шейнис. // Вестник права. — 1899. — № 10, декабрь. — С. 312 - 323.; Шумаков С. [Рецензия] Г. Тард. Происхождение семьи и собственности. С прибавлением очерка Л. Е. Оболенского. О происхождении семьи и собственности по теории эволюционистов и экономических материалистов. Санкт- Петербург, 1897 [Текст] / С. Шумаков. // Журнал Юридического общества при Императорском Санкт-Петербургском университете. — 1897. — Книга вторая, февраль. — С. 1 - 4.