Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Охлократія

Охлократія (від грецьк. ochos — натовп, чернь і kratos — влада) — панування, влада натовпу або політичних сил, які орієнтуються на безсистемні, провокативні дії, гасла й вимоги неорганізованої маси народу. Явище О. досліджував у своїх працях Аристотель. У праці «Політика» він визначав О. як один з негативних проявів демократії, коли влада опиняється в руках демагогів, які потурають емоціям і пристрастям натовпу, або ж переходить до повсталого народу, який внаслідок своєї непідготовленості й неорганізованості виявляється неспроможним до керівництва державою. Саме поняття «О.» запровадив давньогрецький історик Полібій. Згідно з його вченням, О. означає переродження демократії, царство натовпу, що чинить насилля і беззаконня. Ж. Боден вважав О. причиною суспільних потрясінь і громадянських воєн. Про психологію натовпу в умовах О. і про тяжкі наслідки цієї форми правління писали Г. Тард і Г. Лебон. Розквіт «царства натовпу» вони прогнозували у зв'язку з реалізацією соціалістичної ідеї. Російський політичний мислитель І. Ільїн пов'язував О. з руйнуванням правосвідомості народу та традиційних основ його соціального буття. Охлократія як різновид здійснення влади — рідкісне явище, що характеризується нестабільністю і виявляється переважно в кризових, перехідних умовах суспільно-державного розвитку, коли послаблюються попередні структури влади та механізми державно-правового регулювання суспільного життя, а нові, здатні встановити стійкий правопорядок, ще не склалися. Закони при цьому втрачають свою силу, а суспільно-політичне життя визначають мінливі примхи натовпу або тих, хто впливає на його настрої. Історичне втілення рис охлократичного правління вбачають у Великій французькій революції, революціях 1848 р., Паризькій комуні, Жовтневій революції 1917 р. у Росії та перших роках радянської влади. З нормалізацією становища в економічному і соціальному розвитку об'єктивна база для О., як правило, звужується, однак її рецидиви можливі в різних сферах суспільного життя на націоналістичному, релігійному, побутовому ґрунті.

У сучасних умовах О. виявляється переважно у популізмі, політичному авантюризмі, правовому нігілізмі, невиправданій примітивізації суспільних проблем представниками влади, правлячої еліти. Там, де потрібні спільні конструктивні й тривалі зусилля зі створення і зміцнення державних інститутів, правової системи, ефективних засобів захисту прав громадян, О. виявляє своє цілковите безсилля. О. — небезпечне політичне явище, здатне привести будь-яке суспільство до загальнонаціональної катастрофи. Держави і уряди оберігають себе від охлократичних тенденцій за допомогою розвитку форм представницької демократії, зміцнення механізмів забезпечення законності й правопорядку.

Ильин И. А. Историческая судьба и будущее России. Статьи 1948-1954 годов: В 2 т. - М., 1992 — Т. І; Лапицкий М. И. К свободной демократии или демократической тирании. Разговаривая с Токвилем // Политические исследования. — 1992. — № 5-6; Ортега-І-Гассет. Бунт мас // Ортега-І-Гассет. Вибрані твори. — К., 1994; Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. Сравнительное изучение цивилизаций. — М., 1999.

В. Горбатенко