Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Кваліфікована більшість

Кваліфікована більшість — визначена законом більшість голосів членів парламенту чи іншого представницького органу влади, необхідна для прийняття певного рішення. К. б. визначається 2/3 або 3/5 (інколи) голосів від присутніх на засіданні або, частіше, від конституційного складу представницького органу влади. Також термін К. б. використовується як офіційно встановлена при голосуванні перевага голосів, необхідна для прийняття рішення з питань, які ставляться на голосування. У деяких країнах поняття К. б. не застосовується, а рішення приймаються простою більшістю (Великобританія) або більшістю від присутніх членів парламенту (Ізраїль).

В Україні К. б. — це більшість, яка становить 2/3 від конституційного складу Верховної Ради (300 голосів). В Україні К. б. приймаються рішення, які стосуються зміни Конституції України, подолання вето Президента України при повторному розгляді парламентом поверненого законопроекту, висловленні недовіри голові місцевої державної адміністрації, прийнятті Великого державного герба України та Державного гімну України. Лише у разі прийняття Верховною Радою рішення щодо звинувачення Президента України у скоєнні ним державної зради або іншого злочину необхідна К. б. у 3/4 від конституційного складу Верховної Ради України.

Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. — Чернівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: Теоретико-правовий аспект: Монографія. — К., 2001; Конституційне законодавство України. — К., 2000; Очерки парламентского права: Зарубежный опыт — М., 1993; Сравнительное конституционное право. — М., 1996; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. — Минск, 2001.

Г. Зеленько





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.