Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Інтерпеляція

Інтерпеляція (з лат. interpellatio — переривання промови, позов, вимога) — форма парламентського контролю, яка застосовується у країнах з парламентською, рідше змішаною формою державного правління. Це особлива форма депутатського запиту, яка формується як вимога групи депутатів парламенту, звернена до уряду в цілому чи до окремих його членів надати роз'яснення з приводу певного суспільно значущого питання або урядової політики загалом. Процедура внесення І.: вноситься на пленарному засіданні парламенту, під нею підписується велика група депутатів, встановлюються жорсткі строки її подання та обговорення. Текст І. заздалегідь розсилається депутатам та уряду. Як правило, І. супроводжується пояснювальною запискою (меморандумом), де зазначаються причини появи І. і пропонується термін, протягом якого уряд має відповісти. Відповідь на І. підписує глава уряду або міністр, до якого І. спрямована. Наслідком І. є парламентське обговорення і прийняття рішення шляхом голосування. Наслідком дебатів може бути також постановка питання про довіру уряду. Незадовільна оцінка парламентом інформації, яка надійшла у відповідь, висловлення недовіри або осуду дій можуть викликати відставку міністра чи уряду в цілому. Також наслідком заслуховування відповіді на І. може бути створення слідчої комісії. Уряд, своєю чергою, діючи через главу держави, може розпустити парламент з призначенням дати нових виборів. І. може слугувати дієвим засобом контролю за діяльністю уряду з боку опозиції. Внесення І. у двопалатних парламентах практикується, як правило, лише в нижніх палатах.

Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. — Чернівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: Теоретико-правовий аспект: Монографія. — К., 2001; Конституційне законодавство України. — К., 2000; Очерки парламентского права: Зарубежный опыт. — М., 1993; Сравнительное конституционное право. — М., 1996. — 624 е.; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. — Минск, 2001.

Г. Зеленько