Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Абсолютизм

Абсолютизм (від лат. absolutus — необмежений) — форма державного правління. за якої політична влада цілком належить одній особі (царю, королю, імператору — назва посади не має принципового значення). А. супроводжується високим ступенем централізації державної влади, як наслідок — фактична відсутність поділу влади, а також не допускається автономізація чи федералізація земель — все, що може обмежити абсолютну владу. А. як форма правління може характеризуватися такими рисами, як деспотизм, тиранія тощо. Відповідно інші форми правління можуть мати риси А. Коли в умовах абсолютизму впроваджуються реформи, певна лібералізація, використовуються прогресивні ідеї — його називають освіченим. У Західній Європі А. сформувався в XV-XVI ст. Вважається, що класична його форма була у Франції, яка досягла апогею за часів Людовика XIV, якому належить вислів «держава — це я». В Російській імперії А. був повалений у 1917 р. А. зберігається в Саудівській Аравії, Омані. Брунеї. В деяких країнах СНД з'явились ознаки А. в методах та формі правління.

Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / Авт.-упоряд.: Андрущенко В. П. то ін. — К., 2002; Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К., 1998. - Т. 3.

Р. Балабан