Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Евтаназія

Евтаназія (від грецьк. еu — добре і thanatos — смерть) — 1) добровільна, узгоджена з лікарем смерть невиліковно хворого за допомогою спеціальних знеболювальних засобів; 2) одна з давніх філософсько-етичних проблем. В античні часи питання Е. пов'язували насамперед із суїцидом або самогубством, тобто добровільним позбавленням себе життя. Так, стоїки, вважаючи головною метою людини доброчесне життя у злагоді з природою, з одного боку, а з другого — наявністю випадків неможливості жити і діяти розумно і морально, вважали однією з чеснот здатність своєчасно відмовитися від життя, але при цьому наголошували, що «прекрасним і розумним» може бути тільки самогубство, яке адекватне безвиході обставин. Із позицій епікурейців, життя прекрасне і гармонійне за умови можливості добровільно піти в небуття, коли реальність перестає приносити насолоду і переходить у страждання. Подальша історія філософської, теологічної думки репрезентує різну, а почасти протилежну інтерпретацію природи й значення самогубства. Зокрема, з позиції християнства життя — найбільший дар Божий, а тому позбавляти його себе або відбирати в когось — найжахливіший, найтяжчий і найбільший гріх і це не лише порушення шостої Божої заповіді «не вбивай!», а ще більший гріх — гріх зневіри, ремствування на Бога і зухвалий бунт проти нього. Представники Просвітництва Д. Юм, Ж.-Ж. Руссо вважали самогубство діянням, вільним від будь-якої гріховності, виявом природженої для людей свободи. На думку філософа — екзистенціаліста А. Камю, існування людини — це «буття до смерті», постійне вирішення питання самогубства, здійснення вибору і прийняття відповідальності за власне життя. Згідно з сучасними основоположними морально-правовими нормами — зокрема правами людини, вона має право розпоряджатися власним тілом і життям, його безперервністю, тобто одноосібно вирішувати питання Е. Інша річ, що використання цього права людиною потребує чіткого й виваженого правового забезпечення.

Калинаускас И. Жить надо! — СПб., 1994; Карпов M. M. Смысл жизни человека. — Ростов н/Д, 1991; Моуди Р. Жизнь после жизни. — М„ 1991.

А. Черній