Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Дипломатичні привілеї та імунітети

Дипломатичні привілеї та імунітети — права і переваги, що надаються іноземним дипломатичним представництвам, спеціальним місіям, представництвам держав при міжнародних, міжурядових організаціях, а також їх главам і співробітникам. Д. п. і. надаються для того, щоб забезпечити дипломатичним представництвам іноземних держав чи органам міжнародних організацій можливість ефективно здійснювати передбачені міжнародним правом функції без контролю з боку властей держави перебування, що випливає з принципу суверенної рівності держав. Досить довго єдиним договором, що регулював питання Д. п. і., був Віденський регламент 1815 р. з доповненнями, які вносилися на Архенському конгресі 1818 р.

Після Другої світової війни підписано низку міжнародних документів, які уточнюють і регулюють Д. п. і. Серед них: Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р., Віденська конвенція про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. та ін.

У статутах міжнародних організацій, деяких багатосторонніх конвенціях і двосторонніх угодах визначаються привілеї та імунітети міжнародних організацій, а у двосторонніх консульських конвенціях встановлено консульські привілеї й імунітети. В більшості сучасних держав існує національне законодавство з питань Д. п. і. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва включають недоторканність приміщень і архівів, звільнення від податків, свободу зносин зі своїм урядом, митні привілеї, право вивішувати прапор і герб на будівлі представництва тощо.

Особисті привілеї та імунітети передбачають особисту недоторканність дипломата і членів його сім'ї, недоторканність приміщення, в якому мешкає дипломат, а також імунітет від юрисдикції держави перебування (дипломат не може бути притягнутим до кримінальної відповідальності і, за деякими винятками, до цивільної та адміністративної відповідальності). Особистий багаж дипломата звільняється від митного огляду, винятки з цього правила обумовлені у Віденських конвенціях 1961 та 1975 р. Члени адміністративно-технічного персоналу і члени їхніх сімей, якщо вони не є громадянами країни перебування, користуються Д. п. і. з невеликим винятком.

Дипломатический словарь: В 3 т. — М., 1984; Дипломатія сучасної України: Енциклопедичний довідник. — К., 1997; Политологическая энциклопедия. — М., 2003.

А Кудряченко