Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Адміністративно-територіальний устрій

Адміністративно-територіальний устрій — територіальна організація держави з поділом її на складові частини — адміністративно-територіальні одиниці. Він є похідним від характеру державного устрою. Відтак адміністративно-територіальними одиницями А.-т. у. можуть бути райони, області — в державі з унітарним державним устроєм або ж землі, кантони, автономні республіки — з федеративним.

Україна як унітарна держава характеризується поєднанням централізації та децентралізації державного управління, А.-т. у. якої сформувався не лише відповідно до географічних, історичних та економіко — демографічних особливостей, а й політико — ідеологічних засад функціонування радянської системи. Цей устрій успадкувала і незалежна Українська держава. Відтак систему А,- т. у. України згідно з чинною Конституцією становлять: АР Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища та села. В цій системі А.-т. у. виокремлюють три рівні: первинний — села, селища, райони у містах та міста без районного поділу; середній — райони та міста з районним поділом; вищий — АР Крим, 24 області та міста Київ і Севастополь, які мають спеціальний статус, визначений окремими законами України.

Проте сьогодні, на думку фахівців, такий А.-т. у. нашої країни застарів і потребує змін. Концепцією адміністративної реформи зокрема передбачено здійснити і реформу А.-т. у., адміністративними одиницями якого стануть не області, а укрупнені регіони, до складу яких може входити від трьох і більше нинішніх областей.

Корнієнко М. І. Адміністративно-територіальний устрій України / Юридична енциклопедія. — Т. І. — К., 1998; Мироненко О. М. Світоч української державності: політико — правовий аналіз діяльності Центральної Ради. — К., 1995; Шляхтун П. П. Політологія: Підручник. — К., 2002.

Л. Шкляр