Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Яворницький (Еварницький) Дмитро Іванович

Яворницький (Еварницький) Дмитро Іванович (26.10.(7.11) 1855, с. Сонцівка Харківської губ. (нині с. Борисівка Дергачівського р-ну Харківської обл.) — 5.08.1940, м. Дніпропетровськ) — видатний український історик, археолог, археограф, музеєзнавець, етнограф, фольклорист, мовознавець, письменник.

1874 року закінчив харківське повітове училище, у 1874 — 1877 рр. навчався у Харківській духовній семінарії, у 1877 — 1881 рр. — на історико-філологічному ф-ті Харківського університету. У 1881 — 1884 рр. — стипендіат (аспірант) Харківського університету, шкільний вчитель. У 1885 — 1891 рр. вчителює в Петербурзі. 1891 року переїжджає до Харкова, у 1892 р. — до Середньої Азії, де займається топографічними дослідженнями. У 1895 р. — чиновник при Варшавській казенній палаті, упорядник фінансового архіву. 1897 року одержав чин надвірного радника. У 1897 — 1905 рр. приват-доцент Московського університету. У 1901 р. у Казанському університеті захистив магістерську дисертацію. З 1884 р. зазнавав утисків місцевої та центральної влади за українофільство та «сепаратизм», з 1890-х перебував під наглядом поліції. У 1905 — 1933 рр. — завідувач Музею старожитностей Катеринославської губернії, співзасновник Катеринославського товариства «Просвіта». Член Полтавської, Таврійської, Псковської, Катеринославської губернських учених архівних комісій, Українського наукового товариства у Києві, Наукового товариства ім. Т. Шевченка. У 1918 — 1933 рр. — професор Катеринославського університету (Інституту народної освіти), у 1925— 1929 рр. — завідувач кафедри українознавства. З 1921 р. завідував Катеринославським губернським архівним управлінням. 1924 року обраний членом — кореспондентом УАН, 1929 року — дійсним членом АН УРСР. У 1933 р. усунутий з роботи.

Вперше створив документальну історію запорозького козацтва від його виникнення до 1734 р., видав фундаментальне зібрання документів з історії Запорозької Січі, що охоплювало 900 документів з 1651 до 1788 р. У своїх працях подав історію розвитку міжнародного та внутрішньодержавного правового статусу території Запорозької Січі, її територіальний устрій, систему органів влади, судочинства, звичаєве право запорожців. Зауважував самостійну та прогресивну роль запорозького козацтва в історії української державності, його міжнародне значення.

Основні праці: «Сборник материалов для истории запорожских козаков» (СПб., 1888); «Вольности запорожских козаков. Историко-топографический очерк» (СПб., 1890); «История запорожских козаков» (В 3 т. СПб., 1892-1900); «Источники для истории запорожских козаков» (В 2 т. Владимир-на- Клязьме, 1903); «До історії степової України» (Дніпропетровськ, 1929); «Про значення українського козацтва» (1968); «Українсько- руське козацтво перед судом історії«» (Катеринослав, 1919).

Абросимова С. Дмитро Яворницький. — Запоріжжя, 1997; Гапусенко /. Д. І. Яворницький.— К., 1969; Шубравська М. Д. І. Яворницький: життя, фольклористично-єтнографічна діяльність. — К., 1972; Олійник М. Д. І. Яворницький // Радянське літературознавство. — 1963. — № 6; Петров В. Пам'яті акад. Д. І. Яворницького // Вісник АН УРСР. — 1940. — № 7-8; Шаповал І. У пошуках скарбів. — К., 1966; Заруба В. Постаті. Кн. 2. — Д, 1993.

О. Кресін