Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Просвітництво
Просвітництво — антифеодальна ідеологія, ідейний рух буржуазії, характерний для періоду підготовки і проведення буржуазних революцій XVII — XVIII ст.
Просвітницькі громади в Україні — організації, які проводили культурно-просвітницьку роботу серед населення в другій половині XIX — на початку XX ст. Перша культурно-освітня громадська організація в Україні заснована в 1868 р. у Львові народовцями з метою поширення освіти серед народу. Найдієвішими були « Київська громада грамотності«( 1882 — 1907), «Київська громада сприяння початковій освіті», а в Західній Україні — «Товариство українських наукових викладів» ім. Петра Могили, засноване в 1907 р. у Львові, товариство «Руська бесіда» на Буковині (1869 — 1918).
Просвітницькі громади організовували бібліотеки, недільні школи, читальні, видавали підручники, науково-популярну літературу, читали лекції, проводили культурно-просвітні заходи. Діяльність просвітницької громади мала буржуазно-ліберальний характер, а наприкінці XIX — на початку XX ст. особливо в громадах «Просвіти» посилився вплив буржуазно-націоналістичних елементів. В 20-30 роках XX ст. частина товариств «Просвіта» в Галичині та на Волині працювали під впливом комуністів. При радянській владі більшість просвітницьких громад було закрито, інші перебудовано відповідно до вимог цієї влади. Створювались нові за напрямом роботи просвітницькі громади: товариство «Долой неграмотность» і «Знання», клуби, будинки культури та ін.
Золотоверхий І. Д. Становлення української радянської культури (1917 — 1920 pp.). — К., 1961.
В. Захожай
Перша публікація: 01/01/2005
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.