Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Партія парламентська (партії парламентського типу)
Партія парламентська (партії парламентського типу) — партія, що зорієнтована на парламентську роботу, на функціонування в рамках парламентаризму (тобто самого парламенту, а також місцевих, комунальних, муніципальних, провінційних та інших представницьких органів); партія, що працює в парламенті або представлена фракцією в парламенті. З-поміж усіх функцій основною для П. п. є розробка стратегії виборчих кампаній, програм для виступу і участі у виборах, організація і забезпечення перемоги на виборах. Виокремлюють три основні типи П. п.: 1) класичні партії (наприклад, республіканська і демократична партії США, консервативна партія у Великобританії), які функціонують там, де високою і помітною є роль представницької системи; 2) партії, що розглядають парламентську роботу як один із напрямів своєї політичної діяльності. П. п. мають порівняно стійке членство і базуються здебільшого на трьох основах: партійна структура, депутатський корпус і профспілкові та інші масові організації; 3) комуністичні партії, які в минулому розглядали парламентську діяльність не інакше, як другорядну, оскільки їхня ідеологія існувала саме як державна ідеологія.
Даниленко В. И. Современный политологический словарь. — М., 2000; Головатий М. Ф. Соціологія політики. — К., 2003; Политическая социология. — Ростов н/Д, 1997; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Б. Бабкіна. — К., 1997.
М. Головатий
Перша публікація: 01/01/2005
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.