Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ V. Політична думка в Київській Русі в XI-XIV століттях
Політичні ідеї в «Слові про полку Ігоревім» та «Молінні Данила Заточника»

Важливе значення у розвитку державно-політичної думки у Київській Русі мало «Слово про полку Ігоревім» (ХІІ ст.), у якому визначне місце посідали актуальні політичні питання. Відомо, що спроби Володимира Мономаха згуртувати феодальну Київську Русь не досягли мети. В 1185 році Новгород-Сіверським князем Ігорем Святославичем був здійснений невдалий похід на половців. Цьому походу, що викликав великі бідування, і було присвячене «Слово». Воно являє собою патріотичний твір, пронизаний державною мудрістю і викривним пафосом, спрямований проти князівських міжусобиць.

Автор веде розповідь, співставляючи велике минуле Руської землі з сумним станом її в період феодальної роздробленості. «Слово» говорить про Ігоревий похід як про патріотичний подвиг, якому співчувала вся Руська земля. Нещастя і біди Ігорева війська «Слово» пов’язує з феодальними міжусобицями. У князів замість боротьби з поганими міжусобицями, брат став брату говорити: «Це моє і те моє!». Автор звертається до князів: «Вступіться ж, князі, в злата- стремено... За образи цього часу... за землю руську. За рани Ігореві — хороброго Святославича!». Це був заклик до руських князів, до єдності перед навалою монголів. «Слово про полку Ігоревім» мало велике значення для процесу пробудження національної самосвідомості народу і знайшло відбиття в ряді патріотичних творів у ХІІІ-ХІV ст. Найцікавішим є «Моління Данила Заточника». Автор твору — один із феодально-залежних людей, що страждав від свавілля крупних феодалів і перебував в ув’язненні, звертається до князя, як до носія сильної державної влади, який може стримати свавілля феодалів і захистити Русь від зовнішніх ворогів.

Князівську владу автор вважає єдиною силою, здатною навести порядок у країні. У зверненні автор малює ідеалізований образ мудрого і волелюбного князя, який піклується про благо підданих: «Вода — мати рибам, а ти, княже, нам — людям своїм. Земля плод, дає достаток, дерева, городину, а ти нам, княже, багатства і славу». Князь, на думку автора «Моління», повинен бути грозою не тільки для зовнішніх ворогів, але й для своїх підлеглих і всиляти їм думку про непохитність феодальних відносин. В «Молінні Данила Заточника» автор прагне звернути увагу князя не тільки на свої особисті образи від бояр, але й на необхідність захисту всіх людей, його князівства від боярського засилля. Автор пропагує ідею створення нічим не обмеженої влади князя, при цьому попереджає князя: «Не корабль топить людина, не вітер; те ж і ти, князю, не сам володієш, а в печаль ведуть радники твої».

Ідеалізація князівської влади Данилом Заточником очевидна. Всі біди автор приписує головним чином діям бояр і чинів князівської адміністрації. В «Молінні» автор відстоює ідею сильного господаря, який спроможний отримати натиск зовнішньої навали і захистити своїх підлеглих від зловживань і насильств з боку бояр.