Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ V. Політична думка в Київській Русі в XI-XIV століттях
Політичні ідеї Київської Русі в «Слові про закон і благодать» Іларіона та літописах

Розквіт держави в часи князівства Ярослава (1019-1052 рр.), зростання його авторитету в міжнародних відносинах знайшли відображення в літописах та іншій літературі того часу. «Слово про закон і благодать» Митрополіта Іларіона є першим політичним трактатом Київської Русі. Воно становить собою політичну програму незалежної держави і церкви від зазіхань Візантії. Основною темою є прославлення своєї землі. Автор «Слова» гаряче протестує проти поширення тоді у Візантії теорії «богонабранності» одного народу, «вселенської імперії» і «вселенської церкви», проти претензії Візантії на керівництво народами, котрі прийняли християнство, і панування над ними. На противагу цим зазіханням «Слово» висуває свою основну тезу про те, що час «боговибранності» одного народу пройшов і наступив час вільного залучення всіх народів до християнства.

Прийняття християнства Руссю, на думку Іларіона, — запорука її рівноправності, християнська Русь не потребує нічиєї політичної опіки. Її народу належить велике історичне майбутнє. Візантія ж повинна неодмінно впасти внаслідок своєї ізольованності. «Слово» прославляє князя Володимира І Святославича як апофеоза могутності і сили молодої держави.

Ідея єдності і сили Київської Русі одержала відображення в стародавніх літописах першої половин ІХ ст., що відносяться до князювання Ярослава Мудрого. Києво-Печерський монастир в ХІ-ХІІІ ст. був центром освіти і центром опозиції щодо ставлення до константинопольського патріархату і до влади перших митрополитів — греків, посажених Візантією у Києві.

В літописи монастиря вносилися всі найважливіші політичні документи (міжнародні договори, заповіти князів, різні записи князів, рішення міжнародних з’їздів), що відповідало значенню монастиря як хранителя князівських архівів. В літописах широко використовувалися матеріали усної народної творчості і твори дружинної поезії. Політичною програмою літописців монастиря було зміцнення сильної князівської влади в Києві і підкорення місцевих князів владі Київського князя в ім’я єдності Російської землі. Стародавній «літописний свод 1039 року», написаний на замовлення Ярослава, відобразив патріотичну ідею цілісності і єдності Русі.

Найбільш цілісне і розгорнуте висвітлення історії Київської Русі і панівної політичної ідеології дано в «Повісті временних літ» літописця Нестора. В ній подаються звіти про діяльність князів, боротьбу із зовнішніми ворогами, про народні повстання у Київській Русі. Основна політична ідея — велич, єдність і незалежність Русі, а зміцнення політичної влади великого Київського князя і згуртування навколо нього усіх князів — це запорука припинення міжусобиць і руйнування держави, «поправді діяти на цьому світі, по правді суд судити».