Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ XXIV. Політична ідеологія ленінізму
Передумови формування ленінізму

Ленінізм виник у кінці ХІХ — на початку ХХ століть, в період імперіалізму, коли суперечності капіталізму набули особливої гостроти в результаті нерівномірного економічного і політичного розвитку окремих капіталістичних країн. Об’єктивний розвиток свідчить, що саме в царській Росії на кінець 90-х років ХІХ ст., в особі робітничого класу, тісно зв’язаного з мільйонними масами селянства, визріла та реальна суспільна сила, котра здатна підготувати і здійснити соціалістичну революцію в одній з найбільших країн світу. Незважаючи на відносно швидкі темпи росту капіталізму в цілому царська Росія продовжувала сильно відставати в своєму економічному розвитку від інших капіталістичних країн. Переважна більшість населення займалася сільським господарством, в якому після реформи 1861 року продовжували панувати напівфеодальні відносини. Це призвело до крайньої відсталості сільського господарства, обездоленню та обезземеленню широких селянських мас.

У Росії назрівала революція. Робітничий клас висувається на передові позиції боротьби. Не випадково, що саме Росія стала батьківщиною ленінізму. Спираючись на досвід робітничого класу країн Західної Європи, В. І. Ленін творчо розвинув марксистську теорію, збагатив її новими ідеями і положеннями. Він вважав, що для російських соціалістів необхідна самостійна розробка теорії Маркса, оскільки ця теорія дає лише загальні керівні положення, котрі застосовуються, зокрема, до Англії інакше, ніж до Франції, до Франції інакше, ніж до Німеччини, до Німеччини інакше, ніж до Росії. І російські марксисти спрямували свою діяльність на збирання і об’єднання радикально настроєних людей під прапором марксового соціалізму, надання йому організованого характеру.

І з’їзд Російської соціал-демократичної партії в Мінську (1898) офіційно проголосив утворення загальноросійської марксистської партії. На ІІ з’їзді партії (1903) відбувся розкол в російській соціал- демократичній партії, що стояла на платформі марксизму. Утворилися дві різних течії. Одна стала революційною марксистською організацією робітничого класу Росії на ідейно-політичних і організаційних принципах, які розробив В. І. Ленін. «Більшовизм існує, як течія політичної думки і як політична партія, з 1903 року», — писав В. І. Ленін. В особі Леніна російський і міжнародний пролетаріат мали видатного теоретика і організатора, продовжувача справи і вчення Маркса і Енгельса, стратега соціалістичної революції.

Найвидатнішими ідеологами ленінізму (більшовизму) були В. І. Ленін, М. І. Бухарін, Й. В. Сталін. Особливості меншовизму відбиті в працях Г. В. Плеханова, Л. Мартова та ін. Історія свідчить, що більшовики в питаннях теорії і практики виступали активніше від меншовиків. Тому прихильників В. І. Леніна називали ленінцями, а їх вчення — ленінізмом ХХ ст.