Зовнішнє незалежне оцінювання - комплексне видання
Частина I НАВЧАЛЬНИЙ ДОВІДНИК — З ПРИКЛАДАМИ ТА ЗАВДАННЯМИ
МЕХАНІКА
2. ОСНОВИ ДИНАМІКИ
2.2. ФІЗИЧНІ ВЕЛИЧИНИ
Маса m — фізична величина, яка є мірою інертності та мірою гравітації тіла.
✵ Одиниця маси в СІ — кілограм, [m] = кг. 1 кг дорівнює масі міжнародного еталона кілограма (рис. 2.1).
✵ Маса тіла — величина інваріантна, отже, не залежить від вибору СВ.

Рис. 2.1
✵ Масу m тіла можна визначити такими способами:
1. За взаємодією з еталоном (тілом відомої маси):
=
,
тут а і аeт — прискорення, які отримують тіло і еталон відповідно внаслідок взаємодії.
2. Зважуванням, де порівнюється взаємодія тіла і важків із Землею.
3. За відомою густиною р й об'ємом V тіла: m = pV .
4. За масою m0 молекули та кількістю N молекул у тілі: m = m0N.
Сила
— векторна фізична величина, яка є мірою дії на тіло інших тіл, унаслідок чого тіло набуває прискорення або змінює форму та розміри.
✵ Одиниця сили в СІ — ньютон, [F] = Н. 1 Н дорівнює силі, яка, діючи на тіло масою 1 кг, надає йому прискорення 1 м/с2.
✵ Щоб повністю визначити силу, слід:
1. Вказати її значення (або записати формулу, за якою вона визначається).
2. Зазначити її напрямок.
3. Зазначити точку, до якої ця сила прикладена.
Рівнодійна сила
— сила, яка дорівнює геометричній сумі всіх сил, що діють на дане тіло:
=
+
+ … + ![]()
✵ Рівнодійну сил визначають за правилом додавання векторів (рис. 2.2).

Рис. 2.2
Імпульс тіла
— векторна фізична величина, яка дорівнює добутку маси тіла на швидкість його руху:
= m
.
✵ Одиниця імпульсу тіла в СІ — 1кг ∙ м/с.
✵ Напрямок імпульсу тіла збігається із напрямком швидкості його руху.
Імпульс сили
t — векторна фізична величина, яка дорівнює добутку сили на час її дії.
✵ Одиниця імпульсу сили в СІ — 1Н ∙ с.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.