Зовнішнє незалежне оцінювання - комплексне видання
Частина I НАВЧАЛЬНИЙ ДОВІДНИК — З ПРИКЛАДАМИ ТА ЗАВДАННЯМИ
ЕЛЕКТРОДИНАМІКА
2. ЗАКОНИ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ
2.2. ЕЛЕКТРИЧНИЙ ОПІР. ЗАКОН ОМА ДЛЯ ДІЛЯНКИ КОЛА
Електричний опір R — фізична величина, яка характеризує властивість провідника протидіяти електричному струму. Опір зумовлений взаємодією вільних носіїв заряду з іншими частинками провідника.
✵ Одиниця опору в СІ — Ом.
[R] =
= Ом.
✵ 1 Ом - опір такого провідника, в якому за напруги на його кінцях 1 В тече струм силою 1 А.
✵ Опір провідника залежить лише від властивостей самого провідника: матеріалу, геометричних розмірів, температури та ін.
✵ Опір металевого провідника циліндричної форми (проводу) розраховують за формулою:
R = p
,
де р — питомий опір провідника, l — довжина провідника, S — площа його поперечного перерізу.
✵ Електричний опір вимірюють омметром або за допомогою амперметра і вольтметра (рис. 2.3, а)
Питомий опір р — фізична величина, яка характеризує матеріал провідника й чисельно дорівнює опору виготовленого з даного матеріалу циліндричного провідника завдовжки 1 м і площею поперечного перерізу 1 м2.
✵ Одиниця питомого опору в СІ — омметр:
[p] =
= Ом ∙ м.
Якщо площа поперечного перерізу провідника подана в мм2, то користуються одиницею 1
:
1 Ом ∙ м = 1 ∙10-6
.
Закон Ома для ділянки кола: сила струму І в ділянці кола прямо пропорційна напрузі U на кінцях цієї ділянки:
I =
.
✵ Графік залежності сили струму від напруги I(U) для металевих провідників та електролітів — пряма лінія (рис. 2.3, б). Чим більшим є кут нахилу графіка до осі напруги, тим меншим є опір провідника.

Рис. 2.3
Опір йонізованих газів та напівпровідників залежить від поданої напруги, тому залежність I(U) є нелінійною.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.