Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання
МЕХАНІКА
2. ОСНОВИ ДИНАМІКИ
2.4. МЕХАНІКА ТВЕРДОГО ТІЛА
2.4.1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Найпростішими видами механічного руху твердого тіла є поступальні й обертальні рухи.
Поступальний рух тіла може бути охарактеризований рухом однієї будь-якої його точки, наприклад центра мас.
При обертальному русі твердого тіла його точки описують кола, розташовані в паралельних площинах. Центри всіх кіл містяться на одній прямій, перпендикулярній до площин кіл і названій віссю обертання. Вісь обертання в даній системі відліку може бути або рухомою, або нерухомою.
Кутова швидкість () — векторна величина, яка характеризує швидкість обертання тіла:

Кутова швидкість — відношення кута повороту радіуса обертання до часу, за який поворот відбувся:
![]()
Вектор кутової швидкості ш напрямлений уздовж осі обертання за правилом правого гвинта, тобто так само, як і вектор d
(рис. 41).

Рис. 41
Кутова швидкість рівномірного обертального руху (Т — період обертання, n — частота обертання):
![]()
Одиниця кутової швидкості — радіан за секунду (рад/с).
Радіан за секунду дорівнює кутовій швидкості рівномірно обертового тіла, всі точки якого за 1 с повертаються відносно осі на кут 1 рад.
Кутове прискорення (
) визначається відношенням зміни кутової швидкості обертання до проміжку часу обертання:
![]()
При обертанні тіла навколо нерухомої осі вектор кутового прискорення напрямлений уздовж осі обертання в бік вектора елементарного приросту кутової швидкості.
При прискореному русі вектор
співнапрямлений із вектором
, при уповільненому — протилежний йому (рис. 42, а, б).

Рис. 42
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.