Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання
МЕХАНІКА
2. ОСНОВИ ДИНАМІКИ
2.2. СИЛИ В МЕХАНІЦІ
2.2.4. ВАГА ТІЛА. ВАГА ТІЛА, ЯКЕ РУХАЄТЬСЯ З ПРИСКОРЕННЯМ. ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ. НЕВАГОМІСТЬ
Вага тіла — це сила, з якою тіло діє на опору чи підвіс унаслідок притягання його до Землі.
Якщо опора перебуває в спокої або рухається рівномірно і прямолінійно, то вага тіла за величиною і напрямом збігається з силою тяжіння. Але вага прикладена до опори
чи підвісу, а сила тяжіння — до центра маси тіла
отже, ![]()
Якщо опора горизонтальна, вага тіла є силою пружності, з якою тіло діє на опору (рис. 34).

Рис. 34
Якщо опора — похила площина, то вага тіла — рівнодійна сил пружності й тертя спокою, з якими тіло діє на опору (рис. 35):
![]()
де
— сила реакції опори;
— нормальна реакція опори;
н.т — сила нормального тиску.

Рис. 35
Вага тіла, яке рухається з прискоренням, змінюється.
Якщо прискорення тіла напрямлене вертикально вгору, то його вага збільшується:
![]()
Якщо а = ng, то виникає перевантаження у (n+1) разів:
![]()
Перевантаження показує, у скільки разів збільшується вага тіла, яке рухається з прискоренням, порівняно з вагою тіла, яке перебуває в спокої на горизонтальній опорі.
Якщо прискорення тіла напрямлене вертикально вниз, то модуль ваги тіла дорівнює:
![]()
Якщо прискорення тіла дорівнює прискоренню вільного падіння, то вага тіла дорівнює нулю (стан невагомості):
![]()
Невагомість — це такий стан тіла, при якому відсутня внутрішня напруженість, обумовлена силою тяжіння.
Причина невагомості полягає в тому, що сила тяжіння надає тілу і його опорі однакового прискорення. Цей висновок справедливий для всіх тіл, які рухаються тільки під дією сили тяжіння.
Якщо прискорення тіла напрямлене горизонтально, то модуль ваги визначається за формулою:
![]()
Вага тіла напрямлена під кутом а до вертикалі (рис. 36):
![]()

Рис. 36
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.