Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання

КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ. ОПТИКА

6. ОПТИКА

6.3. ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА СПЕКТРИ

6.3.3. РЕНТГЕНІВСЬКІ ПРОМЕНІ


Рентгенівські промені — випромінювання з довжиною хвилі, яка менша, ніж в ультрафіолетових хвиль:

Джерела рентгенівських променів

1. Основне рентгенівське випромінювання — гальмівні рентгенівські промені, які випромінюються швидкими електронами при різкому їх гальмуванні. У рентгенівській трубці (рис. 27) — гальмування електронів при їх зіткненні з антикатодом (А) приводить до випромінювання рентгенівських променів.

Енергія електрона

Гальмівне випромінювання має неперервний спектр — рентгенівський суцільний спектр.



Рис. 56


2. Характеристичне рентгенівське випромінювання — випромінювання суворо певних частот атомами антикатода внаслідок їх збудження при бомбардуванні швидкими електронами.

Основні властивості рентгенівських променів — їхня велика проникна здатність в речовини, іонізація атомів, фотохімічний і біологічний вплив.

У медицині використовуються рентгенівські промені з великою довжиною хвилі — м’яке рентгенівське випромінювання: рентгенодіагностика — U ~ 60 кВ.

У техніці для просвічування рентгенівськими променями деталей машин і механізмів, дослідження будови кристалів (рентгено-структурний аналіз) використовуються рентгенівські промені більш високих частот — жорсткі рентгенівські промені: рентгенодефектоскопія и до 2000 кВ.

Іонізація атомів живого організму рентгенівськими променями спричиняє променеву хворобу. Захист від рентгенівських променів — товстий шар свинцю, просвинцьованої гуми.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.