Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання

КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ. ОПТИКА

4. МЕХАНІЧНІ ХВИЛІ. ЗВУК

4.1. ПОЗДОВЖНІ І ПОПЕРЕЧНІ ХВИЛІ. ПРОМІНЬ. ДОВЖИНА ХВИЛІ. ФРОНТ ХВИЛІ


Механічні хвилі — це процес поширення коливань у пружних середовищах.

Промінь — напрям поширення коливань.

При поширенні пружних хвиль частинки середовища не переміщуються разом із хвилею, а лише здійснюють коливання навколо своїх положень рівноваги.

Якщо коливання частинок відбувається перпендикулярно до променя, хвиля називається поперечною (рис. 17).


Рис. 17


Поперечні хвилі виникають у середовищах, які проявляють пружність при змінюванні форми — у твердих тілах і на поверхні рідин.

Якщо частинки коливаються вздовж променя, хвиля називається поздовжньою (рис. 18).



Рис. 18


Поздовжні хвилі виникають у середовищах, які проявляють пружність при зміні об’єму, тобто в усіх середовищах.

Поздовжні хвилі складаються із ряду згущень і розріджень.

Довжина хвилі (λ) — це відстань, на яку поширюється хвиля протягом одного періоду коливань:

Точки середовища, які розташовані одна від одної на відстані, що дорівнює довжині хвилі λ, коливаються в однакових фазах.

Швидкість поширення поздовжніх хвиль у твердих тілах:

де Е — модуль Юнга, ρ — густина середовища.

В ізотропному середовищі від точки, яка коливається, коливання поширюються у всіх напрямах зі сталою швидкістю.

Фронт хвилі — геометричне місце точок, до яких на даний момент часу дійшли коливання.

Фронт хвилі від точкового вібратора в однорідному середовищі — сфера (рис, 19, а). Плоска хвиля — хвиля, фронтом якої є площина (промені паралельні) (рис. 19, б).


Рис. 19





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.