Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання
ЕЛЕКТРОДИНАМІКА
3. ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ У РІЗНИХ СЕРЕДОВИЩАХ
3.2. СТРУМ В ЕЛЕКТРОЛІТАХ
3.2.2. ЗАКОН ЕЛЕКТРОЛІЗУ. ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОЛІЗУ
Електроліз — виділення речовини на електродах при проходженні струму через електроліт. Електроліз супроводжується окисно-відновними реакціями.
Закон електролізу (закон Фарадея). Маса виділеної на електроді речовини прямо пропорційна заряду, що пройшов через електроліт:
![]()
Тут k — електрохімічний еквівалент речовини:

де п — валентність.
Стала Фарадея (F) чисельно дорівнює електричному заряду, який треба пропустити через електроліт для виділення на електроді маси будь-якої речовини, що дорівнює в кг відношенню
, де n — валентність речовини;
- стала Фарадея;
![]()
Електричний заряд (q) будь-якого iона:

Заряд одновалентного iона дорівнює за абсолютною величиною значенню заряду електрона:
![]()
ЕРС поляризації.
Металеві електроди частково дисоціюють в електроліт у вигляді позитивних іонів. При цьому на електродах звільняються електрони. У результаті виникають сторонні сили, протилежні стороннім силам джерела струму. Мірою питомої роботи
цих сил є величина, що називається ЕРС поляризації (рис. 32):


Рис. 32
Застосування електролізу.
1. Гальванотехніка:
а) гальваностегія — покриття деталей тонким шаром металу (позолота, нікелювання, хромування тощо);
б) гальванопластика — відкладення товстого шару металу, який відшаровується і використовується самостійно (отримання матриць для друкарських пластинок, барельєф і т. ін.).
2. Електрометалургія — виділення чистих металів із природних сумішей та промислових відходів (міді із мідного колчедану, алюмінію із розплавленого бокситу, срібла із відходів фотовиробництва).
3. Очищення металевих деталей (деталь є анодом).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.