Філософія в бакалавраті - посібник
Тема 3. ДІАЛЕКТИКА
§ 1. Діалектика, її витоки і головні версії
Діалектика як теорія і метод
Короткий історичний екскурс до витоків суб'єктивної діалектики виявив дві тенденції, які потім неодноразово відтворювались.
Перша — це повторювані майже у всі історичні епохи намагання побудувати у світі знань і свідомості узагальнену понятійну картину розвитку об'єктивного світу. Мету цих намагань можна пояснити трьома обставинами. 1. Отримати категоріальну матрицю для узагальнення досвіду діалектичного філософування. 2. Дістати узагальнені і понятійно викладені знання про діалектику, які б, на відміну від софійно-міcтичного мистецтва, можна було б транслювати в освітніх процесах, використовуючи вербальні заходи. 3. Теоретично працювати над змістом діалектики як ідеального об'єкта, поглиблюючи знання і вдосконалюючи структуру теорії.
Друга — намагання опрацювати і використовувати неабиякі методологічні можливості діалектики, помічені в античності і належно оцінені в середньовіччі, в Новий час, в інші епохи. Тобто друга тенденція, покладена суб'єктивною діалектикою перших філософів, сто-сується розвитку діалектики як методу.
Перш ніж рушити далі, візьмемо до уваги визначення теорії і ме-тоду.
Теорія (з грец. «спостереження», «бачення», «видовище Бога») — вища форма систематизації наукових знань, яка характеризується їхньою впорядкованістю з метою освітньої передачі, обґрунтованістю, істинністю, перевірюваністю і застосовністю. Теорія уособлює цілісне зображення закономірностей і сутнісних (структурних, генетичних, функціональних) і казуальних зв'язків певної галузі дійсності.
Метод (дослівно з грец. — «мисливська стежка», «шлях до чогось») — спосіб досягнення мети, сукупність прийомів, операцій, стереотипів діяльності, її алгоритмів, узгоджених з об'єктом і метою, з іншими засобами.
Випливаючи з теорії діалектики як узагальненого досвіду діалектичного філософування, метод є діалектичною логікою розгортання досліджень, спонукає дотримуватись певних принципів та ідеалів, про які — нижче.
