Філософія в бакалавраті - посібник

Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 4. Складові соціальної філософії

Філософія культури

Важливою частиною соціально-філософського аналізу суспільного буття є культура як його невід'ємна складова. Філософія культури як самостійний напрям соціально-філософських досліджень виникає у XIX столітті у межах Баденської школи неокантіанства та розкривається у працях Г. Ріккерта та В. Віндельбанда.

Філософія культури — це сфера аналізу сутності та значення культури в житті людини і суспільства. До такого аналізу спонукають здебільшого кризові стани соціокультурного середовища, які вимагають визначення своїх причин та подолання наслідків. Відповідно, соціально-філософський аналіз культури передбачає пошук нової ме-тодології, спрямованої на глибше осягнення специфіки соціокультурного життя. Суттєвий внесок у розвиток цього дослідницького напряму здійснили В. Дільтей, О. Шпенглер, А. Тойнбі, К. Ясперс, М. Ве-бер, Е. Кассірер, Й. Хейзінга та інші видатні філософи. До основних проблем філософії культури належать проблема єдності та багатоманітності соціокультурного процесу, співвідношення цивілізації та культури, їхня специфіка та взаємозв'язок тощо.

У межах соціально-філософських концепцій XX століття пропонується цілий спектр визначень сутнісних рис явища культури. Так, М. Вебер пропонує розглядати її як сукупність духовних символів, Е. Кассірер вважає культуру формою розумової діяльності, що спрямована на створення символічних форм, О. Шпенглер трактує її як сформовану століттями історико-культурну цілісність тощо. Однак спільною ознакою різноманітних підходів до визначення сутності соціокультурного процесу залишається інтерпретація духовної активності людини.

Філософський аналіз феномена культури передусім звертає увагу на людинотворчу сутність культури, її соціальнотворчі функції. Адже культура як «друга природа» є сферою соціалізації людини, її входження у сферу соціокультурних зв'язків. Відповідно, і суспільство без культури неможливе, адже основні змісти культури розкриваються насамперед в олюдненні природного середовища, його пристосування до соціотворчих ідей людини. Особливої уваги набуває у цьому вимірі аналіз інтегративних та індивідуалістичних мотивів у людській діяльності, потреба їхнього конструктивного узгодження в контексті відтворення та формування культурних змістів цивілізаційного поступу сучасності.