Посібник з філософії

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

§2. Філософія Стародавньої Індії

Як же це могло бути?

Як із несутого народилося суте?

Упанішади

Усі напрями філософії Стародавньої Індії так чи інакше пов'язані з Ведами — найдавнішими пам'ятками індійської культури, створеними давньоіндійською (ведійською) мовою у кінці II — першій половині І тисячоліття до н. е. Складаються з чотирьох збірок. Найдавніша з них — Рігведа, у якій містяться космогонічні гімни (про єдине, про творення світу тощо). У Ведах і релігійно-філософських коментарях до них — Упанішадах — розвивається абстрактна всеохоплююча система світу, що стала основою індуїзму — найрозповсюдженішої релігії сучасної Індії.

Згідно з цим вченням, першопочатком всього існуючого є Пуруша — першочоловік, з тіла якого виник весь Всесвіт, а з частин тіла — різні соціальні верстви — варни: брахмани (жерці, учені), кшатрії (воїни), вайші (ремісники, торгівці) і шудрі (неповноправні). В більш пізньому давньоіндійському епосі «Махабхарата» Пуруша розуміється як душа, чиста свідомість, чоловіче начало, яке, з'єднуючись з Пракриті (жіночим началом) — вічною першоосновою світу (близькою до матерії) — та її творчою енергією, дає початок еволюції світу.

Центральними поняттями давньоіндійської філософії є Атман і Брахман. Атман — всепроникаюче суб'єктивне духовне начало, «Я», душа, чиста свідомість — існує в кожній людині й протистоїть Брахману —- вищій об'єктивній духовній реальності. Водночас Атман є самосвідомістю Брахмана, і тому людині не потрібно шукати Атмана, який існує в кожному з нас. Будь-яка істота — це вияв Атмана, його зовнішнє розкриття, що і робить можливим та необхідним єдність всього живого і всього світу.

Тому життя людини є тимчасовим перебуванням душі в певному тілі в її подорожі з одного тіла в інше (сансара). Ця подорож відбувається в залежності від поведінки людини за законом карми (віддач за минуле життя). Видатна людина може вирватися з колеса сансари, отримавши звільнення (мокшу), та злитися із Всесвітом (досягти стану нірвани). Найважливішими поняттями індуїзму також є ахінса (не заподіяння шкоди нічому живому) і дхарма (моральний закон, обов'язок, якого повинен дотримуватися кожний; пам'ятати, що дхарма індивідуальна).

Викликає інтерес важливе в індійській культурі вчення про життєві стадії людини (ашрами), в якому виділяються чотири періоди (три перші ашрама тривають по 25 років) :

- час навчання, освіти (основні характеристики: знання, утримання, благочестя та підкорення);

- час сім'ї, дому (придбання, благочестя, любов, турбота про нащадків);

- час спілкування з природою (утримання та благочестя);

- час самітності (підготовка до смерті).

Найвідомішими релігійно-філософськими системами, пов'язаними з Індуїзмом; були джайнізм та буддизм. Джайнізм виникає в VI-Vст . до н. е. Сама ж назва вчення з'являється двома століттями пізніше, коли реформатор вчення Вардхамана був проголошений переможцем (джиною) всіх інших мудреців. В основі джайнізму лежить ідея існування двох вічних сутностей: джива (живого) та аджива (неживого). Джива має дві форми буття: недосконале (з'єднане з матерією) та досконале (звільнене від неї, що дає насолоду — нірвану). Цим двом видам буття відповідають два види пізнання.

Джайнізм заперечує створення і розвиток Всесвіту, але визнає його нескінченність. Він вирізняється терпимістю до інших; точок зору, бо вважає пізнання відносним, визнає можливість існування багатьох точок зору, жодна з яких не може претендувати на абсолютне знання.

Як і інші філософські системи Індії, джайнізм визнає сансару та карму. Головним для позбавлення від сансари, згідно з філософською теорією джайнізму, є сувора ахинса й аскетичний спосіб життя. Для того, щоб душа могла перейти в досконалий стан, необхідно відмовитися від усілякої власності (інколи навіть від одягу) і не робити нічого такого, що могло б призвести до загибелі живої істоти (наприклад, не можна орати землю, ходити теж потрібно дуже обережно). Окрім цього, для звільнення душі від матерії необхідно мати «три коштовності»: досконалу віру, досконало знання та досконалу поведінку. Прихильники джайнізму вважають, що богів не існує, є тільки безсмертна душа людини. У сучасній Індії є декілька мільйонів прибічників джайнізму.

Три перлини джайнізму:

- правильна віра;

- правильне знання;

- правильна поведінка.

Джайністи вважали, що пізнання людей однобічне. Шестеро сліпих вивчали слона. Той, хто мацав ноги, думав, що слон круглий, хто мацав бік, думав, що слон як мур і т. ін. Кожний знає тільки частину істини.

Якби Бог створив світ, то вода була б спроможна горіти, а вогонь був би холодним.

О людино! Ти — друг сам собі; чому ти бажаєш друга поза собою самою?

Доброчесність досягається наступним шляхом:

- не насиллям;

- правдивістю мови;

- милосердям;

- не привласненням чужого;

- чесністю в думках та вчинках.

Буддизм виникає в VI ст. до н. е. Його засновником був царевич Сідхартха Готама. При народженні Сідхартхи чаклун сказав царю, що хлопець не повинен бачити хвороби, старості та смерті. І цар створив своєму сину такі умови. Але в 29 років Сідхартха вийшов з палацу і відразу побачив хворобу, старість та смерть. Він був дуже шокований, покинув свій палац, став жити в лісі самітником. В 35 років Сідхартсі Готамі відкрилася істина, він став просвітленим — Буддою — і почав проповідувати своє вчення.

Згідно з ученням Будди, існує два види буття: проявлене, пов'язане зі стражданням (сансара), та не проявлене — ідеальне, без страждань (нірвана). Для того, щоб перейти з першого стану в другий, потрібно зрозуміти, що джерело страждань людини знаходиться всередині неї самої: її пристрасті, бажання, жадібність, заздрість, егоїзм, прагнення до влади. Позбувшись цих бажань, можна вийти з колеса сансари та позбутись нових народжень і страждань.

Щоб позбутися страждань, потрібно:

- пробудження серця;

- очищення думок;

- звільнення від недоброзичливості та роздратування; Ф пробудження любові до людей та всього живого.

Існує благородний восьмирічний шлях, йдучи яким, можна вирватися з колеса сансари і досягнути нірвани. Він полягає у наступному:

- правильному баченні;

- правильному мисленні; Ф правильній мові;

- правильній дії;

- правильному способі життя;

- правильних зусиллях;

- правильній увазі;

- правильному зосередженні.

Щоб покращити своє життя, потрібно:

- завжди говорити правду;

- прагнути до добра;

- не брати чужого;

- ні до кого не почувати злоби та заздрощів.

Буддизм заперечує поділ людей на касти і вбачає мету життя людини в набутті знань, що допоможуть позбутися страждань. Зараз буддизм є однією з трьох світових релігій. Розповсюджений у Китаї, Японії, Південно-Східній Азії, Монголії та Бурятії.

Будда:

- Я буду приходити, повертатися у цей світ доти, доки в ньому не залишиться жодної істоти, що страждає.

- Десять заповідей Будди: не вбивай; не кради; будь доброчесний в думках і житті; не бреши;

не говори поганого про людей; не присягайся; говори діло або мовчи; не заздри, а радій добру ближнього; очищай серце від злоби, люби всіх; намагайся зрозуміти істину.

- Погані та шкідливі для себе справи робити легко. Те, що добре і корисне, робити надзвичайно тяжко.

- Ніколи в цьому світі ненависть не припиняється ненавистю, лиш відсутністю ненависті припиняється вона.

- Нехай дивиться він не на помилки інших, не на зроблене та не зроблене іншими, а на зроблене ним самим.

- Легко побачити гріхи інших, свої ж, навпаки, побачити важко.

- Дурень, що знає свою дурість, завдяки цьому вже мудрий, а дурень, що уявляє себе мудрим, воістину дурень.

- Будівельники каналу підкоряють собі воду, лучники підкоряють собі стрілу, теслярі підкоряють собі дерево, мудреці угамовують самих себе.

- Ти не знайшов, тому що занадто довго шукав. Той, хто шукає, не знаходить. Знаходить тільки той, хто перестав шукати.

- Одного разу прибулець сказав: «Будда, зроби диво, і я увірую!» Будда сумно посміхнувся й показав велике диво. Прибулець скрикнув: «Тепер я хочу стати твоїм учнем!» Але Будда відповів: Тепер ти мені не потрібний».

Загалом давньоіндійська філософія тісно пов'язана з релігійно-міфологічним світоглядом і не виокремлена з нього. Для неї, крім того, характерна пильна увага до внутрішнього духовного життя людини, свого роду психологізм.

Що стосується всієї передфілософії та філософії Стародавнього Сходу, то їй властиві наступні риси:

- слабка системність і логічність;

- брак філософських традицій, попередників;

- нероздільність філософського та спеціального знання.

Це, однак, не завадило появі великих мислителів, чиє вчення вплинуло (і продовжує впливати) на весь розвиток людства. З цього приводу Г. Сімкін писав: «...за п'ять століть до Різдва Христового цей світ відвідали двоє цілковито мудрих (Конфуцій та Будда), які відмовились обговорювати сутності потойбічних сил та побачили в добрі, милосерді, людинолюбстві абсолютні категорії буття».

Своїх класичних форм філософія набуває в Стародавній Греції, де виникає гармонійне поєднання світоглядно-оцінного та раціонально-системного підходів, зв'язок із зачатками наук, розвивається логічний апарат. Розквіту давньогрецької цивілізації, науки і філософії сприяв унікальний для Стародавнього світу суспільний устрій — демократія, що дала можливість обговорювати питання та вирішувати їх шляхом голосування.

Контрольні питання:

1. Назвіть три цивілізації Стародавнього Сходу.

2. Головні положення філософії Лао-цзи.

3. Головні положення вчення Конфуція.

4. Що таке Веди?

5. Основні положення джайнізму.

6. В чому вбачає Будда джерело страждань людини?

7. Назвіть основні риси філософії Стародавнього Сходу.