Посібник з філософії

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Тема 8. Онтологія, філософські категорії

§8. Система, елемент, структура, функція

Це порівняно нові поняття, що швидко стали загальнонауковими, а потім і філософськими категоріями. їхнє поширення пов'язане із постійно зростаючим застосуванням в різних галузях науки системно-структурного підходу. Останньому притаманний розгляд об'єктів вивчення як систем, що складаються з елементів, взаємовідношення яких утворюють структуру системи. При цьому припускається, що кожний елемент також має складну будову, а кожна система є, в свою чергу, елементом іншої системи (принцип ієрархічності).

Функцію розуміють як дію, діяльність, зовнішній прояв системи. Структура й функція нерозривно пов'язані; по суті справи, структура є внутрішньою функцією, а функція — зовнішньою структурою. Тому не може бути лише функціональної патології, вона обов'язково супроводжується структурною. Коли ми такої не виявляємо, це означає, що структурна патологія існує на значно глибшому рівні (наприклад, не на клітинному, а на субклітинному).

Таким чином, система — це складний об'єкт, сформований з елементів, відношення яких утворюють структуру.

Контрольні питання:

1. Що таке хвороба: річ, властивість чи відношення?

2. Наведіть приклади окремо-наукових, загальнонаукових і філософських категорій.

3. Одиничне і загальне в нозології. Чи є хвороба якістю?

4. Причина, умова, привід і наслідок захворювання.

5. Необхідне й випадкове в розвитку захворювання.

6. Форми прояву захворювання.

7. Сутність захворювань.

8. Ймовірний підхід до сучасної медицини.

9. Структурно-функціональний підхід у сучасній медицині.

10. Чи може патологія бути лише функціональною?





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.